Олюднення України
Першими людьми сучасного анатомічного типу і, вірогідно, з мисленням близьким до сучасного були люди
селетської культури, які прийшли з Близького Сходу приблизно в 39 000 році до Р.Х. Тоді ж на південному сході країни з’являються інші близькосхідні мігранти, культура яких отримали в Європі назву
стрелецької або стрелецько-костьонківської. Поживши трохи в Україні, ці люди рушили далі на північний схід. Не виключено, що з плином часу вони дістались східних меж Євразії, ставши, можливо, одними з предків сучасних арктичних народів та американських індіанців.
Натомість близько 33 000 року до Р.Х. з заходу почали приходити люди
ґраветтської культури, які сформували на теренах України декілька локальних культур ґраветтського культурного кола. В Подністров’ї це
молодовська культура, на півночі Полісся
мізинська культура, на Поділлі, Побужжі та Донеччині
анетівська культура. З північного Кавказу прийшли люди імеретинської культури, котрі разом з частиною ґраветтців утворили в північно-східному Причорномор’ї
кам’янобалківську культуру.
Всі ці культури повною мірою скористались можливостями Причорноморського рефугіуму та успішно пережили Великий Холод, дочекавшись потепління, яке в Україні настало після 13 000 року до Р.Х. Ґраветтські культури українського пізнього палеоліту еволюціонували в епіґраветтські:
межиріцьку та
деснянську в центрі та на Поліссі,
липську на північному заході та
осокорівську в степовій та лісостеповій зонах. З’являються також невеликі групи мігрантів з заходу, носіїв мадленської культури, від яких аборигени запозичують деякі нові для них навички, - наприклад, мікролітичні технології.
Під кінець старої кам’яної доби (палеоліту), починаючи з 11 000 року до Р.Х. в Україну починає вливатись потужний потік мисливців на північних оленів аренсбурзької (Лінгбі) культури, мігрантів з південно-західного узбережжя Балтійського мора (сучасні Данія та північна Німеччина), які започаткували тут декілька мезолітичних культур.