Відомий афоризм твердить, що «Історія вчить тому, що вона нічому не вчить». Дійсно, в часописах ми бачимо, як здається, нескінченне повторення тих самих людських помилок. Але якщо бачимо, що ніяк не навчимося засвоювати певні уроки, то чи не спробувати щось змінити в самому навчанні? Підхід, який ми називаємо Психологічною археологією, є саме такою спробою.

З чого починається особистість? Навіщо наша пам’ять зберігає досвід предків. Структура особистості: класична модель Карла Юнга. Ядро внутрішньої галактики: Я та Персона. Що за межею: Тінь та колективне несвідоме. Юрба всередині нас: субособистості. Взірці поведінки: архетипи в колективному несвідомому. Кристалізація особистості та національний характер.

Засади нашого мислення: спеціалізація мозкових півкуль та стереобачення реальності. Мислення предків: коли півкулі мозку діють окремо. Неконтрольована уява: звідкіля з’являються боги. Перемога розуму над уявою: коли і як це сталось. Вони ще тут: архетипи давнини транслюються через нейромережі мозку. Досліджуємо коріння: психологічна археологія вивчає формування національних архетипів через історію нашого народу.

Ми всі дещо чули про нейронні мережі, які є підґрунтям роботи мозку. А також про генетичну пам’ять, через яку наслідуємо риси пращурів. І ще - про особливе закарбовування в пам’яті тих, подій, які супроводжувались сильними емоціями. Тож зберемо все це до купи, щоб зрозуміти, як можемо пам’ятати те, що коїлось із нашими далекими предками.