Задовго до єгиптян
Загадки мізинського календаря
Загальноприйнятою вважається істина про те, що первісні люди тільки те й робили, що боролись за своє виживання. І тільки час до часу влаштовували ритуальні танці, щоб умилостивити духів чи привабити дичину. Тобто все тільки заради хліба насущного (тобто мамутового м’яса)? Хоча вже сама наявність первісного живопису суперечить цій тезі. Бо скільки часу повинен був первісний маляр присвятити своїй творчості, і хто його у той час годував?
... Єгипетські жерці добре знали, що рік, насправді, складається саме з трьохсот шістдесяти п’яти днів, а тому існували два календарі – побутовий, схожий на наш, і священний, точно такий самий, як у Мізині ...
Сучасні етнографічні дослідження тих народів, які ще живуть у схожих умовах (а таких людей у світі стає щораз менше), вказують нам на дивний і досить неприємний для так званих цивілізованих людей, факт: люди, що живуть мисливством та збиранням плодів, щоб прогодувати себе і свою родину, вимушені щодня працювати від чотирьох до шести годин щодня. Подумайте, скільки годин доводиться для цього працювати Вам?
І тут виникає запитання, а що ж наші предки таки робили зі своїм вільним часом? Малювали, співали, танцювали, лежали догори пузом, кохались, в кості грали? Це серйозне запитання, бо наявність вільного часу та його заповнення, – це один із показників добробуту суспільства.
У 1908 році у Мізині були знайдено два браслети із кістки мамута. Поверхні браслетів давній майстер оздобив складним орнаментом. Орнамент цей має п’ять зон, три з яких виконано меандром, а дві – зиґзаґами. Усього в зонах тридцять меандрів, кожен з них складається з дванадцяти ліній. Усього таких ліній триста шістдесят. Щось нагадує? Звичайно ж, календар. А точніше саме давньоєгипетський календар, який складався з дванадцяти місяців по тридцять днів кожний. І у кінці року були додаткові п’ять святкових днів. При цьому єгипетські жерці дуже добре знали, що рік, насправді, складається з трьохсот шістдесяти п’яти днів, а тому існували два календарі – побутовий, схожий на наш, і священний, точно такий самий, як у Мізині.
Єгипетський календар був у вжитку чотири тисячоліття у Давньому Єгипті. За дослідженнями єгиптолога Джеймса Брістеда1, найбільш ранню дату використання місячного єгипетського календаря слід відносити до 4 236 року перед Різдвом. Створення першого календаря приписують архітектору Імхотепу2, який вважається першим відомим в історії вченим, архітектором та лікарем.
Винахід календаря для того світу, ця як теорія Ейнштейна для світу нашого. Люди відкрили для себе час і навчились його вимірювати. А найцікавіше тут, що мізинські календарі не є унікальними. Вони тільки досконаліші від інших, яких знайдено в Європі уже доволі багато. При цьому більшість з них — це чернетки, свого роду робочі записи доісторичних дослідників, які відмічали на кістках та паличках схід та захід сонця, фази місяця і, навіть, мапи зоряного неба.
А тепер уявіть собі, скільки часу треба було витратити, щоб день у день на протязі кількох (або й кільканадцяти) років щоденно відмічати схід та захід сонця аби впевнитись, що через кожні триста шістдесят п’ять днів сонце повертається в ту саму точку горизонту? І що стало поштовхом для такого експерименту? Навіщо це було мисливцям кам’яної доби? Тим не менш, вони це вперто робили. І якимсь чином зберігали свої спостереження. Бо, напевно, не тільки за допомогою усних переказів та браслетів. І чому саме браслет? Чи не тому, що його носять на руці і він завжди при тобі? Так само, як зараз ми носимо наручні годинники.
Та навіщо це було древньому власнику цієї речі? Що він з нею робив щодня? Чи не служив цей браслет допоміжним інструментом для ще якихось досліджень? Яких саме? Що ще знали наші предки про світ?
І тут виникає запитання, а що ж наші предки таки робили зі своїм вільним часом? Малювали, співали, танцювали, лежали догори пузом, кохались, в кості грали? Це серйозне запитання, бо наявність вільного часу та його заповнення, – це один із показників добробуту суспільства.
У 1908 році у Мізині були знайдено два браслети із кістки мамута. Поверхні браслетів давній майстер оздобив складним орнаментом. Орнамент цей має п’ять зон, три з яких виконано меандром, а дві – зиґзаґами. Усього в зонах тридцять меандрів, кожен з них складається з дванадцяти ліній. Усього таких ліній триста шістдесят. Щось нагадує? Звичайно ж, календар. А точніше саме давньоєгипетський календар, який складався з дванадцяти місяців по тридцять днів кожний. І у кінці року були додаткові п’ять святкових днів. При цьому єгипетські жерці дуже добре знали, що рік, насправді, складається з трьохсот шістдесяти п’яти днів, а тому існували два календарі – побутовий, схожий на наш, і священний, точно такий самий, як у Мізині.
Єгипетський календар був у вжитку чотири тисячоліття у Давньому Єгипті. За дослідженнями єгиптолога Джеймса Брістеда1, найбільш ранню дату використання місячного єгипетського календаря слід відносити до 4 236 року перед Різдвом. Створення першого календаря приписують архітектору Імхотепу2, який вважається першим відомим в історії вченим, архітектором та лікарем.
Винахід календаря для того світу, ця як теорія Ейнштейна для світу нашого. Люди відкрили для себе час і навчились його вимірювати. А найцікавіше тут, що мізинські календарі не є унікальними. Вони тільки досконаліші від інших, яких знайдено в Європі уже доволі багато. При цьому більшість з них — це чернетки, свого роду робочі записи доісторичних дослідників, які відмічали на кістках та паличках схід та захід сонця, фази місяця і, навіть, мапи зоряного неба.
А тепер уявіть собі, скільки часу треба було витратити, щоб день у день на протязі кількох (або й кільканадцяти) років щоденно відмічати схід та захід сонця аби впевнитись, що через кожні триста шістдесят п’ять днів сонце повертається в ту саму точку горизонту? І що стало поштовхом для такого експерименту? Навіщо це було мисливцям кам’яної доби? Тим не менш, вони це вперто робили. І якимсь чином зберігали свої спостереження. Бо, напевно, не тільки за допомогою усних переказів та браслетів. І чому саме браслет? Чи не тому, що його носять на руці і він завжди при тобі? Так само, як зараз ми носимо наручні годинники.
Та навіщо це було древньому власнику цієї речі? Що він з нею робив щодня? Чи не служив цей браслет допоміжним інструментом для ще якихось досліджень? Яких саме? Що ще знали наші предки про світ?
виноски
1Джеймс Брістед
(James Henry Breasted, ⋆27.08.1865 - †02.12 1935) - американський археолог та історик, який займався питаннями єгиптології, а також впливом цивілізацій Стародавнього Близького Сходу на становлення західної і православної цивілізацій. Його праці також торкалися інших важливих аспектів історії Стародавнього Сходу (зокрема, він запропонував термін Родючий півмісяць).
2Імхотеп
(давньоєгипетське ii-m-ḥtp - той, що входить із миром) - давньоєгипетський архітектор, лікар, астроном, письменник, радник фараона третьої династії Джосера (2 630 - 2 611 роки до Р.Х.), верховний жрець бога Ра в Геліополі. Протягом багатьох сторіч вважався найбільшим мудрецем старожитності.
