Епоха пізнього палеоліту

40 000 - 10 000 до н.е.

В епоху пізнього палеоліту розумне життя на планеті проходить через суворий іспит холодом. І витримали його далеко не всі: Homo neandrtalis зникли, передавши пращурам людей свої навички і, навіть, частину власних генів. Людям, що жили тоді в Європі, теж прийшлось непереливки. Тільки невелика частина його вижила, переживши зледеніння в так званих рефугіумах – територіальних анклавах, один з яких знаходився на теренах сучасної України.

Людство в пізньому
палеоліті

40 000 - 10 000 до н.е.
В цей період замість однієї-двох схожих археологічних культур, з'явилося безліч різноманітних. Спочатку в Африці, а потім і в інших регіонах, крім кам'яних, з'явилися вироби з кістки та рогу. Також значно збільшилася кількість творів стародавнього мистецтва. Отже, у людей почала працювати одна з найважливіших опцій мислення — уява.

Пізній палеоліт
в праУкраїні

40 000 - 10 000 до н.е.
З усіх європейських країн Україна однією з перших стала батьківщиною для кількох груп первісних людей. І це був слушний вибір, оскільки в часи останнього льодовикового періоду землі північного Причорномор’я стали одним з небагатьох куточків Європи в яких людське життя не тільки збереглось, але й змогло розвиватись.

Пізній палеоліт
в Світі

40 000 - 10 000 до н.е.
Пізній палеоліт – це час Великого Розселення. Непосидющий людський рід відкривав для себе і заселяв що раз то нові терени та ніяк не міг заспокоїтись. Люди з’явились в Австралії та Америці (хоча й досі невідомо як саме вони це зробили), а Старий Світ заселили уже доволі-таки ґрунтовно.

Культури
пізнього палеоліту

40 000 - 10 000 до н.е.
Перші тисячоліття існування людей сучасного анатомічного типу стали для них суворим іспитом. Майже вся Європа стала непридатною для людського життя і воно жевріло тільки в деяких відособлених її регіонах. Люди пристосовувались до змінних умов життя як тільки могли, вирішуючи головне своє завдання - виживання Роду. Колись єдина європейська спільнота Homo sapiens почала розпадатись на окремі археологічні культури.

Книга 1. Час
вогню та каміння

Людинотворення кам'яної доби
Істота, що не боялась вогню, твариною однозначно вже не була. Та чи можна було назвати її людиною? Бо у цієї істоти ще не було особистості. 40 000 років тому, в час вогню та каміння, вона, ця істота, тільки вчились уявляти, думати словами, відрізняти минуле від майбутнього та зберігати знання. Людська особистість ще тільки почала творитись. Про те, як вона поставала і як це діялось на теренах майбутньої України говориться в цій книзі.

Час
снів

Як поставали первісні мислення і творчість
У перших людей сприйняття світу було зовсім іншим від нашого. Вони не усвідомлювали причин подій і жили короткочасними потребами. Їх мислення було нелогічним, а пам’ять короткою. Особистість ще не викристалізувалась в розчині родового самосприйняття. Мабуть, таке існування можна порівняти зі сном. А ще — зі сприйняттям світу малюками.

Великий
стрибок розуму

Тригер — сигнал з космосу?
Близько 40 тисяч років перед Різдвом сталось щось вкрай важливе для людей. В поведінці наших предків масово та синхронно з’являються риси, які свідчать про активацію їх розуму. Чи не стали тригером цих процесів космічні чинники, які саме в той час суттєво змінили умови життя на нашій планеті?

Виживання в часи
холоду

ПраУкраїнський рефугіум
Як люди виживали у важкі часи, як розвивались та відкривали для себе світ?