Територію Молдови та південно-східної Румунії населяли люди трипільської культури, яку в Молдові та Румунії називають культурою Кукутень. Між 4 000 та 3 200 роками до Р.Х. західні Румунію й Болгарію заселили племена староєвропейської чернаводської культури, яка пізніше еволюціонувала в культуру Коцофень. В південній Румунії вздовж нижньої течії Дунаю та в північній Болгарії між 4 300 та 3 500 роками існували боянська культура (також відома як культура Джулешті-Маріца або Маріца) та гумельницька культури.

На сході Угорщини та Словаччини жили люди лендельської культури та культури мальованої кераміки, котрі близько 3 600 року до Р.Х. змінились баденською та полгарською культурами уже бронзової доби. Близько 4 000 року до Р.Х. на теренах на північному сході Словаччини, а також на території Угорщини на схід від Будапешта та на заході Трансільванії з’явилась культура Бодрогкерестур.

Людей лінійно-стрічкової кераміки в південній Польщі змінили спочатку лендельці, а потім люди культури лійчастого посуду. Північна ж Польща була заселена племенами ямково-гребінцевої кераміки. Схожа етнічна ситуація склалась і на білоруських землях.

На території європейської Росії домінували племена культури ямково-гребінцеовї кераміки, нарвської та льяловської культур.



Могутня староєвропейська лендельська культура поглинула локальні культури на землях Угорщини, Чехії, Словаччини, південної Польщі та західної України. Вірогідно, в політичному плані це був племінний союз. Натомість, трохи молодша сусідні бодрогкерестурська культура, так само, як і боянська, вже були якимись формами ранньої монархії.

Починаючи з 4 400 року до Р.Х. на заході Дунайського басейну, а також в долинах Рейну й Сени міхельсберзька культура асимілює людність своєї попередниці россенської культури Археологічні дані свідчать про те, що експансія міхельсберзьців супроводжувалася насильством. Племінному союзу міхельсберзької культури на півдні та в Альпійському регіоні протистояла людність шассенської культури. Характерно, що міхельсберзьці не знали міді, а шассенці уже вміли її виготовляти. Знаменитий Етці, льодяна мумія якого була виявлена в Тірольських Альпах, був шассенцем і мав з собою мідну сокирку, виготовлену десь в північній Італії.

В Бретані та на Британських островах ще існують неолітичні культури будівників мегалітів.

В Провансі, на півдні Піренейського півострова та островах Сардинія й Корсіка з’являються близькі між собою культури Лос-Мільярес (на півдні Іспанії й Франції), Віла-Нова-де-Сан-Педро (у Португалії) та оцієрська (на островах), які володіють навичками землеробства та металургії, а Сардинія стає одним з найдавніших центрів видобутку срібла у світі.



Мідна доба Азії розпочалась на Передньому Сході. Ще з часів мезоліту тут існували землеробські культури, які розвивалась, випереджуючи темпи розвитку в інших регіонах світу. Зокрема гассулійська культура на території сьогоднішнього Йорданії, Ізраїлю та палестинських територій існувала між 4 400 та 3 500 роками до Р.Х. Гассулійці використовували кам'яні знаряддя праці, а також виплавляли мідь.

В Месопотамії за часів мідної доби тривав так званий убаїдський період, який почався близько 6 500 року до Р.Х. і тривав до 3 700 року до Р.Х. Убеїдці зводили села, міста й храми з висушеної цегли, будували іригаційні системи й добре знали мідну металургію. Близько 4 5000 року до Р.Х. на півдні Месопотамії в Шумері відбувається урбаністична революція й виникають теократичні громади з вождями-жерцями на чолі. Виділення еліти супроводжувалося завойовницькими походами до сусідніх країн. Централізація територіальних громад спричинила формування системи номів— майбутніх міст-держав Шумеру.

З 6 000 по 4 000 роки до Р.Х. на території сучасних Грузії, Азербайджану та північної Вірменії буда поширена шулаверійська культура, яка змінилась куро-аракською культурою з центром в Араратській долині. В південній Туркменії існувала розвинена землеробська цивілізація Анау, яка виникла приблизно в 4 000 році до Р.Х. Мешканці Мехргарха в сучасному Пакистані виготовляли інструменти з місцевої мідної руди між 7000 і 3300 роками до Р.Х.

Подібність кераміки цивілізації долини Інду та культури Анау упродовж 4 300 — 3 300 років до Р.Х. свідчить про значну мобільність і торгівлю. Після 3 500 року до Р.Х. в південно-східній Індії з’являється землеробська та металургічна культура Ахар-Банас.

В Китаї археологи знайшли залишки металургії міді в різних культурах з кінця IV до початку III тисячоліття до Р.Х. До них належать залишки мідеплавильного виробництва та мідні артефакти культури Хуншань (4 700 — 2 900 роки до Р.Х.). Виробництво міді також з’явилось у культури Яншао, яка існувала між 5 000 та 3 000 роками до Р.Х.

В горах Алтаю існувала більшемиська культура мисливців-збирачів (4000–3000 рр.до н. е.), які мігрували сюди з Середньої Азії або навіть Близького Сходу.



У Нижньому Єгипті землеробство з’явилось разом з культурою Мерімде в дельті Західного Нілу близько 4 800 року до Р.Х. Найдавніші докази землеробства у Верхньому Єгипті з’явились між 4 400 та 4 000 роками до Р.Х. і належать бадарійській культурі. Ні люди культури Мерімде, ні бадарійці ще не знали металургії.

Натомість Амратська культура, також звана як Накада, що існувала між 4 000 та 3 500 роками до Р.Х., уже вміла виплавляти золото і, можливо, мідь. Амратійці виготовляли якісну кераміку, будували гребні човни з в’язанок папірусу й знали рабство.

Приблизно з 3 500 року до Р.Х. в Єгипті починається герзехська культура або Накада ІІ, яка підтримувала контакти з кількома культурами Передньої Азії і, очевидно, запозичила звідти технології виплавки міді та імпортувала срібні вироби. Саме гезехській культурі належать перші розмальовані гробниці, прототипи майбутніх пірамід, а також перші прообрази ієрогліфів.
На південь від Сахари мідна металургія розпочалась ні північному заході Нігеру в горах Аїр після 3 000 року до Р.Х.



В Мезолітичній здебільшого Америці існують поодинокі землеробські культури, проте більша частина обох материків заселена мисливцями-збирачами.



В Австралії триває мезоліт, а на Новій Гвінеї неоліт. Острови Океанії ще безлюдні.