Останні староєвропейці

Походження

Полгарська культура була багатокомпонентною: вона склалась на основі декількох груп племен, вихідців зі староєвропейських культур, які переселились в долину Дунаю і були асимільовані людністю мальованої кераміки (див. Культура мальованої кераміки).

Господарство полгарської культури

Основою господарства полгарської культури, як і у всіх староєвропейців, було землеробство і скотарство, хоча важливу роль відігравали мисливство та рибальство. Полгарці обробляли землю, в основному, мотиками, хоча й знали сівозміну. На пізньому етапі розвитку культури з’являється рало, в яке запрягали волів. Вирощували пшеницю, ячмінь, горох та льон. Розводили для м’яса й молока велику рогату худобу, свиней, кіз та овець, одомашнили коня й навчились їздити верхи.

З кременю та обсидіану виготовляли ножеподібні пластини, скребачки на масивних відщепах та пластинах, - вістря, шила, свердла, трапеції. Трапляються кам’яні зернотерки, шліфовані сокири, тесла, долота. З металевих речей відомі мідні сокири, зокрема знайдено багато сокир із хрестовим лезом, долота, прикраси з міді та золота, а на завершальному етапі існування культури — бронзові речі. Кухонна кераміка складається з великих товстостінних горщиків та слоїків, часом з великими ручками, орнаментованих наліпками та двома-трьома рядами валиків. Столовий посуд — кухлі, чашки на піддоні, горщиків, миски — виготовляли з добре відмуленої глини без домішок.

На першому етапі існування культури столовий посуд орнаментували насічками, наліпками, вирізаними лініями, які заповнювали білою пастою на темно-червоному або чорному тлі. Пізніше для тла використовуються білі та жовті барви, які інколи поєднували з різьбленим орнаментом. Ще пізніше різьблений орнамент змінюється розписом. Окрім посуду, з глини виготовляли ложки, прясельця, важки, жіночі фігурки. Характерно, що серед знахідок полгарської культури чимало імпортних речей — виробів з бурштину, мідних ножів та кинджалів, золотих виробів і кременю з басейну ріки Південний Буг, що свідчить про розвинену обмінну торгівлю з трипільцями (див. Трипільська культура).

Поселення та цвинтарі

Доволі великі поселення розташовували на рівнинній місцевості, на терасах водотоків чи невисоких пагорбів. Житла – чотирикутні землянки та напівземлянки площею до 50 м². Конструкція стін каркасно-стовпова: плетений із лози каркас обмазували глиною та перекривали соломою. Біля стін у невеликих заглибленнях розміщувалися вогнища і печі. Ґрунтові цвинтарі влаштовували поблизу поселень. Поховання здійснювалися у ямах, де померлих хоронили у скорченому положенні. Чоловіків клали на правий бік, жінок — на лівий. Деяких, але далеко не всіх небіжчиків супроводжували багаті похоронні дари — посуд, знаряддя праці, мідні та золоті прикраси, що свідчить як про віру в потойбічне існування, так і про явне майнове розшарування.

Історична доля полгарської культури

На завершальному етапі існування полгарської культури вірування, принаймні частково, змінюються — з’являється кремація. Попіл небіжчика вміщувалися в урну і закопували в землю разом з похоронним інвентарем. Полгарська культура була асимільована баденською культурою.