Будівничі Трої
Баденська археологічна культура
Роки існування:
3 400 - 2 600 до н.е.
Етнічний склад:
Невідомо
Антропологічний тип:
Альпійський
Мова:
Палеоєвропейська
Харчова база:
Підсічно-вогневе землеробство та відгінне м’ясо-молочне скотарство
Мислення:
Бікамеральне, вербально-образне, інтуїтивно-логічне
Релігійні переконання:
Культ Богині
Похоронний обряд:
Кремація, тілопокладення
Громадський устрій:
Родова матрилокальна громада
Політична організація:
Теократія
Ареал:
Закарпатська область
Походження:
Культура з’явилась близько 3 500 року до Р.Х. в межах Паннонської низини внаслідок асиміляції та акультурації південної групи лендельської культури, балканських культур Фолтешть (в Україні усатівська) та езерської. Набула значного поширення в Центральній Європі.
Історична доля:
Частково асимільована шнуровою культурою, частково мігрувала на Балкани та в Малу Азію. Генетично споріднені з культурою Фолтешть-Коцофень-Усатово.
...Но Греки, як, спаливши Трою… Хто не пам’ятає цих слів з Енеїди Івана Котляровського? Про греків, які Трою спалили, ми знаємо все. Навіть звідки вони прийшли в свою Грецію. А що ми знаємо про троянців? Звідки прийшли вони, щоб збудувати своє місто?
Бронзова доба в праУкраїні
3 200 - 1 100 до н.е.
Бронзова доба України – це час великих подій. Велика й могутня трипільська цивілізація засівала лани, розмальовувала неперевершеними візерунками горщики, будувала міста й, можливо навіть, вчилась писати. Але найважливіше ще було попереду. Створювались передумови для того, щоб невелике пастуше плем’я з берегів Дніпра, відоме історії під іменем аріїв, заклало підвалини всій сучасній людській цивілізації.
Час міді та збіжжя
Книга 2: Від трипільців до аріїв
Часи міді та збіжжя збереглись в міфах людства як спогади про золотий вік. Це був світ, де між людьми панувала злагода, а Велика Богиня дарувала їм все, що потрібно для щастя. Все? Мабуть, ні, бо знайшлись люди, які чомусь не захотіли так жити. І сотворили свій світ. Той, у якому зараз живемо ми з Тобою. Ким були ті люди та що їх не влаштовували у світі щастя? Як саме вони вплинули на українську вдачу?
Про археологічні культури
Що це і які ознаки розглядаємо
Коли мандруємо іншими країнами, то звертаємо увагу на відмінності в бутті людей. Але зазвичай це досить поверхневий погляд. Археологія ж дуже прискипливо аналізує те, як жили люди різних стародавніх культур і розкладає все по полицях. Знайомлячись із життям пращурів, ми будемо спиратись саме на підхід та доробки цієї науки. Нагадаємо, що матеріали цього розділу відображаються також на нашій Мапі часів.
Етнокультурні спільноти
Про сім’ї археологічний культур праУкраїни
Якщо археологічні культури порівнювати із окремими людьми, то етнокультурні спільноти доречно уявити саме як їхні сім’ї. Важко утримати в пам’яті разом більше ста археологічних культур праУкраїни, про які йдеться в цьому проекті. А от півтора десятки їхніх об’єднань/сімей уявити уже цілком можливо. Тим більше, що відповідні «портрети» виглядають досить виразними і легко впізнаються навіть із сьогодення.
Баденська
Відображення Баденської культури на мапі часів
Центральноєвропейські наслідувачі степовиківПід тиском кліматичних змін та арійської експансії європейські народи початку бронзової доби зіштовхнулись з необхідністю радикальних змін, які стали запорукою виживання. А оскільки тиск необхідності змін був найсильнішим на сході староєвропейського ареалу, то й зміни там відбувались швидше. Тут індоєвропейці-ямники успішно асимілювали залишки трипільської людності й швидко просувались на захід. На заході ж переміни відбувались повільніше, однак все-таки відбувались. Змінювались способи господарювання і все більшого значення набувало скотарство. Змінювались вірування — культ Великої Богині перестав бути всеосяжним, а сама Велика Богиня вимушена була поступатись владою своїм колегам богам-чоловікам.

Баденська культура є продуктом саме таких трансформацій. Вона постала внаслідок акультурації частиною племен лендельскої культури (див. Лендельска культура) традицій та звичаїв середньостогівців (див. Середньостогівська культура). При цьому, як вказують генетичні дослідження, фізична участь степовиків у творенні баденської культури була мінімальною. Не більше десяти відсотків баденського населення були прямими нащадками середньогстогівців, решта — потомки місцевих землеробських племен.

Попри своє староєвропейське походження, баденці, очевидно, вже розмовляли однією з ранніх індоєвропейських мов, близькою до мертвих тепер анатолійських1. Це підтверджується ще й тим, що певні риси зближають баденську культуру з культурами Егейського моря2, зокрема давньої Трої3. В Закарпатті баденська культура асимілювала й замінила собою полгарську культуру (див. Полгарська культура).Баденське господарствоЕкономіка баденської культури була змішаною — землеробсько-скотарською з певною перевагою скотарства. І, звісно, мисливство та рибальство теж відігравали свою роль. У складі стада домашніх тварин баденців були корови, свині, вівці й кози, яким віддавалось перевагу. Одомашнених коней було небагато, а у вози запрягали биків. Землю обробляли мотиками, сіяли пшеницю-полбу, просо, ячмінь, овес і боби. Споживали багато молока та молочних продуктів, про що свідчить значна кількість молочного посуду. В значних кількостях варили та споживали пиво.

Типовими для баденської культури були трикутні кремінні та обсидіанові вістря стріл, кам'яні бойові сокири просвердленими отворами, пласкі сокири, тесла, долота, зернотерки великих розмірів. Виявлено чимало керамічних прясел, що свідчить про наявність ткацтва. Металеві вироби включають сокири-молоти й прикраси зі скрученого мідного дроту. У похованнях трапляються бронзові кручені шийні гривні з відігнутими кінцями. Променева керамікаБаденська кераміка тонкостінна, ретельно оброблена, витончених форм. Це кубки й черпаки з високими (вище віночка) стрічковими вушками й ручками, великі опуклі посудини з носиком, широкі миски з ручками. Є амфори, тулуб яких розтягнуто корабликом від ручки до ручки. Вважається, що в них сколочували масло. Столова кераміка темного кольору, прикрашена жолобками, що променями розходяться від денця або утворюють трикутні візерунки. Саме тому в Польщі баденську культуру називають культурою променевої кераміки. Деякі миски розділені перегородкою надвоє, а по краях мисок виліплено чашечки та фігурки пташок, що зближує цей тип посуду з його егейськими аналогами. Вірогідно ці миски не використовувались в побуті, а служили якимсь ритуальним цілям. Ритуальне значення мали також фігурки тварин і моделі возів.Села й цвинтаріБаденці жили в укріплених поселеннях з ровами та частоколам, а часом і з кам'яними стінами. Там де поселення були невеликими й неукріпленими, їх розташовували на важкодоступних височинах або в печерах. В деяких більших поселеннях навіть окремі будинки мали власні укріплення, що свідчить про постійну військову загрозу. При цьому житла зазвичай були дуже легкими й недовговічними. Щоправда, існували й більш солідні будівлі, на кшталт невеликих, діаметром до трьох метрів, круглих в плані землянок та великих напівземлянок, призначених, вірогідно, для зимівлі худоби.

Баденська культура відома своїми цвинтарями. При цьому похорони відбувались за двома зовсім несхожими між собою ритуалами, що, можливо, свідчить про наявність всередині культури двох субетнічних груп з різними звичаями і різними релігійними уявленнями. В деяких випадках за давньою традицією ще мисливських степових племен покійників клали в скорченому положенні на боці — чоловіків на правому, жінок - на лівому. Часом покійників посипали червоною вохрою, що мало б додатково свідчити про релігійні впливи степовиків. В інших випадках за звичаєм, успадкованим від лендельців, мертві тіла спалювали, а попіл складали в спеціальні урни, які накривали мисками й закопували в землю. Дуже часто урни для попелу померлих, як у лендельців зображали жінок з піднятими руками, перев’язаних хрест-навхрест, які, можливо, зображали собою Велику Богиню. Такі урни не закопували в землю, а зберігали вдома. Хоронили й биків та корів і ці заховання мали якесь ритуальне значення.

Відомі могили воїнів, які загинули в бою. Є свідчення, що люди баденської культури ворогували з племенами культури шнурової кераміки (див. Культура шнурової кераміки), які, судячи з археологічних знахідок, поводились агресивно в стосунку до всіх своїх сусідів. Тому більшість торгових контактів баденців були орієнтовані на захід, імпорт баденської кераміки знаходять в Німеччині та Швейцарії. Засновники ТроїВ кінцевому результаті баденці були остаточно асимільовані шнуровиками. Втім, частина людності баденської культури мігрувала все далі на південь, на Балканський півострів і далі в Малу Азію, ставши разом з прахетами північного Причорномор’я предками тих народів, що розмовляли анатолійськими мовами. До наших днів дожило небагато слів з мови цих людей, зокрема ім’я їхнього бога Купавон (співзвучне з українським Купало), який згодом став грецьким Аполлоном, а також назва музичного інструменту — цимбали. А ще, ці люди були засновниками й першими мешканцями легендарної Трої, яку завоювали й зруйнували нащадки вихідців з Причорномор’я — греки-ахейці.
Першовідкривачі культури:
австрійський краєзнавець Густав Калліано (Gustav Calliano, ⋆11.06.1853 — †12.02.1930) в 1892 році
Епонімна пам’ятка:
місто Баден поблизу Відня (Baden bei Wien) в Австрії
Найвідоміші пам’ятки в Україні:
Заставне, Осій, Великі Лази (Закарпатська обл.)
Експозиції артефактів:
Музей доісторичного періоду і ранньої історії (Museum für Vor- und Frühgeschichte) в Берліні, Природно-історичний музей (Naturhistorisches Museum) в Відні, Словацький національний музей (Slovenské národné múzeum) в Братиславі, Археологічний музей Інституту археології НАНУ в Києві, Закарпатський обласний краєзнавчий музей ім. Тиводара Легоцького
Примітки:
Людність баденської культури вірогідно пов’язана з первісним населенням малоазійської Трої.
виноски
1Анатолійські мови
вимерла гілка індоєвропейських мов, якими розмовляли в Анатолії. Вважається, що анатолійська мовна сім’я є найдавнішою з тих, що відокремилась від спільної протоіндоєвропейської мови. До анатолійських мов належали хетська, палайська, лувійська, лікійська, мілійська, карійська, сідетська, пісідійська, лідійська.
2Егейська культура
загальний термін для цивілізацій бронзового віку Греції в басейні Егейського моря. Існує три різні, але взаємопов’язані географічні регіони егейської культури: Крит, Кікладські острови та материкова частина Греції. Датується 3 000 — 1 000 роками до Різдва.
3Троя
(Τροία або Ίλιον) — стародавнє місто, розташоване на пагорбі Гісарлик в сучасній Туреччині біля входу в Дарданелльську протоку. Відоме як місце дії грецького міфу про Троянську війну. Археологічні залишки Трої складаються з дев’яти основних шарів, найбільш ранній з яких відноситься до ранньої бронзової доби, останній — до візантійської епохи. За часів бронзової доби Троя складалась з укріпленої цитаделі та розлогого нижнього міста під нею. Матеріальна культура Трої бронзової доби належить до окремої північно-західної анатолійської культурної групи з впливом культур Егейського моря та Балкан.
Першоджерела:
Археологія Української РСР: У 3-х т.. Т.1.: Первісна археологія. Видавництво: Наукова думка, 1971
Археологія України: Курс лекцій: Навч. посібник / Л. Л. Залізняк, О. П. Моця, В. М. Зубар та ін.; за ред. Л. Л. Залізняка. — К.: Либідь, 2005.
Археологічні пам'ятки Закарпаття : конспект лекцій / Е. А. Балагурі, відп. за вип. К. І. Гурницький; МВ і ССО УРСР, Ужгород. держ. ун-т. – Ужгород, 1971
Михайло Грушевський, Історія України-Руси. — Київ: Наукова думка, 1991—1998. — (Пам'ятки історичної думки України). — ISBN 5-12-002468-8
Крип’якевич Іван. Історія України. — Львів: Видавничий центр Фенікс, 1991. — ISBN 5-7707-0623-6
Аркас М. М. Історія України-Pyсі / Факс. вид. - К.: Вища шк., 1990 - ISBN 5-11-002473-1
Клейн Л.С. Древние миграции и происхождение индоевропейских народов. СПб., 2007
Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР
Kultura ceramiki promienistej w Europie Zdzisława Sochackiego z 1980 roku
Encyklopedia historyczna świata, Tom I prehistoria pod redakcją Janusza K. Kozłowskiego, Kraków 1999
Wielka historia Polski Tom 1 Najdawniejsze dzieje ziem polskich (do VII w.) Piotr Kaczanowski, Wydawnictwo Fogra
Як жили праукраїнці
Психоархеологія України