Будівники ронделів

Походження

Лендельська культура постала на основі асиміляції місцевих культур долин Тиси та Дунаю західною групою племен культури лінійно-стрічкової кераміки (див. Культура лінійно-стрічкової кераміки). Центром формування культури стала територія сучасної Моравії. Тому в Європі лендельську культуру називають ще моравською культурою писаної кераміки. В Україну лендельські племена потрапила двома шляхами: з заходу — через Закарпаття і карпатські перевали, та з північного заходу — через Волинь і Львівщину. Лендельці були людьми змішаного антропологічного типу, наділеного як рисами середземноморців, так і північних європеоїдів. Генетичні дослідження вказують на присутність у лендельців по чоловічій лінії балканської гаплогрупи I2a, яка й зараз присутня у п’ятдесяти відсотків балканських чоловіків, а по жіночій — N1a1a1a, властивої європейським мисливцям кам’яної доби.

Спосіб життя

Лендельська людність займалась рільництвом та скотарством, розводячи головним чином велику рогату худобу та свиней, і меншою мірою овець. Мисливство, рибальство та збиральництво теж відігравало свою роль, а на завершальному етапі існування культури, у зв’язку зі зміною клімату, роль мисливства стала доволі значущою. На своїх ланах лендельці вирощували переважно пшеницю, ячмінь, горох, льон та коноплі. Землеробство було підсічно-вогневим, що змушувало людей через якийсь час, після того, як земля виснажувалась, переносити свої поля в інше місце. Таким чином поля поступово віддалялись від домівок, і тоді вже село доводилось переносити до ланів.

Інструменти й кераміка

На загал, набір інструментів та зброї був схожим до набору знарядь людей лінійно-стрічкової кераміки. В господарстві широко розповсюдженими були крем’яні знаряддя — шліфовані сокири, скребачки, долота. З мікролітів робили серпи й ножі. Зернотерки виготовляли зі сланцю, а мотики — з оленячого рогу. Дуже цінився кремінь Свєнтокшиських гір, який почали видобувати ще люди яніславицької культури (див. Яніславицька культура), тому там надалі існували копальні, де добували кремінь найвищої якості. Поблизу копалень існували майстерні, які виконували роль сучасних гірничо-збагачувальних комбінатів. Там кремінь проходив первинну обробку, його оббивали в призматичні нуклеуси, які експортували в різні місця неолітичного світу. В місцевих майстернях з нуклеусів сколювали пластини, а з них виготовлялися леза й мікролітичні вкладні для серпів та інших складних знарядь. І хоча мідних виробів було ще дуже мало, лендельці уже мали свою власну металургію, яка базувалась на привізній (переважно з Трансільванії) мідній руді, а також на перетоплюванні місцевого мідного лому. Гончарне виробництво теж знаходилось на високому рівні.

Кухонний посуд, як водиться, виготовляли в домогосподарствах і не заморочували собі голів його якістю та естетикою. Зате столовий посуд був високоякісним, представленим значною кількістю форм. В асортименті лендельських господинь були округлі амфори двох типів, біконічні горщики, миски з характерними виступами, або вушками, глечики, миски та чаші на високих піддонах. Всю столову кераміку виготовляли з старанно відмуленої глини, надавали їй витончених, добре продуманих форм, старанно загладжували, іноді лощили та ретельно випалювали. Цікаво, що рання кераміка лендельської культури була більш якісною, ніж кераміка пізнього етапу. Ранню кераміку розписували білою, червоною та жовтою фарбами, тоді як пізня не розписана і, в кращому випадку, прикрашена окремими наліпками, насічками по зрізу вінців та рядами поодиноких ямок.

Села та ронделі

Лендельці, ймовірно, знаходились в напружених стосунках зі своїми сусідами, а тому свої села намагались зводити в місцях добре захищених природою — на високих мисах або на дюнах. При цьому дуже часто обкопували їх ровами та зводили довкола них частоколи. Існували також дивні незабудовані кругові земляні майданчики діаметром до ста метрів, які укріпляли ровами, - часом навіть кількома, - а також частоколами. Такі майданчики називають ронделями (з французької rondelle — кругляк, шайба). Зазвичай, всередину такого ронделя вели чотири входи з різними типами конструкцій воріт. Часом біля ронделів (але завжди з зовнішньої сторони) знаходилось кілька жител. Ронделі вважають то культовими майданчиками, то обсерваторіями, то загонами де переховували худобу під час ворожих набігів. Не виключено також, що ронделі могли об’єднувати в собі декілька різних функцій для мирного й для воєнного часів. В усякому випадку, судячи з кількості потраченої на зведення ронделів праці, ці споруди мали велике значення для лендельських громад. Самі села складалися з доволі великих, - завдовжки від 15 до 40 м і завширшки від 6 до 10 м, - прямокутних будинків на стовповій конструкції з плетеними та обмазаними глиною стінами, дуже часто з горищем та двосхилим дахом. Зазвичай приміщення такого дому ділились на дві зони — господарську та житлову, а до південної сторони добудовували щось, на кшталт відкритої веранди, і тоді будинок набував форми трапеції. Поряд з будинком на подвір’ї знаходились окремі господарські будівлі та ями-погреби.

Віра й цвинтарі

Цвинтарі з великою кількістю могил завжди знаходились поблизу сіл. Могили розташувалися рядами, утворюючи групи по кілька десятків могил, які, можливо, свідчили про якісь родинні чи соціальні зв’язки померлих між собою. Однак самі поховання завжди були індивідуальними, подвійні могили характерні лише для жінок з дітьми. Небіжчиків клали до ям, зорієнтованих в напрямку схід-захід, на бік у скороченій позі. Зрідка практикувалась кремація. Померлого майже завжди супроводжували багаті похоронні дари — чоловікам клали зброю та інструменти, жінкам — кераміку, прикраси та деталі одягу. Багато амулетів у вигляді зооморфних та антропоморфних посудин і керамічних статуеток. Очевидно, лендельці вірили, що у світі померлих покійник вестиме існування схоже на те, яке він вів у світі живих, і потребуватиме для цього тих самих речей, а з часом повернеться знову до світу живих. Щоправда, є незначна кількість могил, позбавлених похоронних дарів, які зазвичай супроводжували багаті могили. Можливо, це свідчить про існування майнової та соціальної стратифікації або, навіть, рабства.

Історична доля лендельської культури

Західна частина лендельських племен еволюціонувала в культуру лійчастого посуду (див. Культура лійчастого посуду). Занепад лендельської культури в Україні пов'язаний з одночасною експансією населення культур лійчастого посуду з заходу та трипільської культури з півдня. Остаточно, людність лендельської культури була асимільована племенами культур лійчастого посуду та кулястих амфор (див. Культура кулястих амфор).