Цивілізація Старої Європи поєднувала декілька культур. Гумельницька культура, нарівні з трипільською, була однією з найцікавіших з них. Попри те, що гумельницька культура захопила Україну тільки своєю околицею, її присутність тут не минула безслідно. Впродовж більш ніж тисячі років вона служила своєрідним мостом між світом високорозвинених балканських культур та північним Причорномор’ям.
Мідна доба на теренах Світу
4 500 - 3 200 до н.е.
Новації мідної доби зачепили далеко не всі регіони світу. Та й сталось це не одразу. Більша частина землян воліла надалі обходитись каміннями, які, щоправда, навчилась непогано обробляти.Але двигун перемін уже було не зупинити. Древні майстри та винахідники уже заглядали в майбутнє і думали про те, як перетворити м’яку мідь, яка годилась хіба що для прикрас, у міцний бойовий метал.
Книга 2: Від трипільців до аріїв
Часи міді та збіжжя збереглись в міфах людства як спогади про золотий вік. Це був світ, де між людьми панувала злагода, а Велика Богиня дарувала їм все, що потрібно для щастя. Все? Мабуть, ні, бо знайшлись люди, які чомусь не захотіли так жити. І сотворили свій світ. Той, у якому зараз живемо ми з Тобою. Ким були ті люди та що їх не влаштовували у світі щастя? Як саме вони вплинули на українську вдачу?
Про археологічні культури
Що це і які ознаки розглядаємо
Коли мандруємо іншими країнами, то звертаємо увагу на відмінності в бутті людей. Але зазвичай це досить поверхневий погляд. Археологія ж дуже прискипливо аналізує те, як жили люди різних стародавніх культур і розкладає все по полицях. Знайомлячись із життям пращурів, ми будемо спиратись саме на підхід та доробки цієї науки. Нагадаємо, що матеріали цього розділу відображаються також на нашій Мапі часів.
Про сім’ї археологічний культур праУкраїни
Якщо археологічні культури порівнювати із окремими людьми, то етнокультурні спільноти доречно уявити саме як їхні сім’ї. Важко утримати в пам’яті разом більше ста археологічних культур праУкраїни, про які йдеться в цьому проекті. А от півтора десятки їхніх об’єднань/сімей уявити уже цілком можливо. Тим більше, що відповідні «портрети» виглядають досить виразними і легко впізнаються навіть із сьогодення.
Гумельницька культура на мапі часів
Відображення Гумельницької культури на мапі часів
ПоходженняГумельницька культура, яка в Болгарії відома також як культура Коджадермен (від назви кургану поблизу болгарського міста Шумен) — це група споріднених археологічних культур, основою яких стала старчево-крішська людність (див. Старчево-крішська культура) асимільована зі староєвропейськими балканськими культурами Хаманджія та Боян. Населення гумельницкої культури було змішаним, до його складу входили як середземноморські, так і північні європеоїди. На північному сході гумельничани межували з близькими їм за походженням та рівнем розвитку трипільцями (див. Трипільська культура), з якими вони знаходились в тісному та постійному контакті.
Гумельницьке господарствоОсновним заняттям людей гумельницької культури було вирощування зернових та бобових і розведення великої рогатої худоби, кіз, овець та свиней. При цьому полювання все ще широко практикувалося, хоча не обов’язково задля їжі — людям потрібні були шкіра й кістки, що використовувались як виробнича сировина. Вірогідно також, що на диких биків-турів полювали, принаймні частково, з соціальних або ритуальних причин, оскільки символічна роль цих тварин була дуже важливою в гумельницькому суспільстві.
Гумельничани виготовляли з кременю масивні тесла, довгі пластини, скребачки, наконечники стріл і списів, плоскі шліфовані сокири. Сировиною для виробів служив місцевий кремінь, який добували в Добруджі. Від нуклеусів відтискали пластини за допомогою спеціального пристрою з важелем, принцип якого запозичили від гумельничан трипільці. Широко застосовувались мікроліти, які вставляли у дерев’яні чи кісткові руків’я. Дуже рідко зустрічались ножі з обсидіану, який імпортували з Малої Азії. Камінь також використовували для виготовлення посуду, наприклад, з мармуру. Втім, виробів з кременю стає все менше, далеко більше інструментів виробляли з кістки та рогу. Зокрема знайдено кістяні шила, ножі й долота, мотики з рогу.
Гірники, металурги й солевариГумельницькі металурги вміли виплавляти мідь і виготовляти доволі багато масивних мідних інструментів та зброї. Знайдено мідні сокири-молоти, сокири-мотики, долота й шила. Популярними були мідні прикраси - шпильки зі спіральними й лопатоподібними голівками. Стимулом для розвитку металургії було те, що люди гумельницької культури контролювали найбільші в неолітичній Європі мідні копальні Айбунар. За час розробки родовища гумельницькі гірники видобули до тридцяти тисяч тонн мідної руди, з якої було виплавлено десь біля тисячі тонн міді. Цікаво, що після того, як розробка вичерпувалась, її засипали пустою породою, що свідчить про значення в житті древніх гірників сакральних уявлень і ритуальних чинників.
Ймовірно, яму, якими й були перші копальні, трактували як рану, нанесену матері-землі, котрій намагались не причиняти занадто багато шкоди. До речі копальні в Айбунарі були одним з найважливіших джерел постачання міддю металургів України часів мідної доби. Ще одним джерелом добробуту гумельничан були соляні копальні неподалік сучасного болгарського міста Провадія-Солніцата, оскільки люди, для яких вуглеводна дієта була звичною, не могли обійтись без солі, а звичайна кухонна сіль цінилась на вагу золота.
Багатство гумельничанМожливо тому гумельницька культура була найбільш соціально стратифікованою серед всіх староєвропейських культур. Саме у Провадії-Солніцате знайдено перші у світі золоті прикраси, які явно повинні були підтверджувати високий статус їх власників. Наприклад, це таблички, пряжки, браслети й навіть маленькі пластини, якими інкрустували булави — символи влади. Символами влади, очевидно, були й жадеїтові сокири, імпортовані з північної Італії. Кухонна гумельницька кераміка була грубою, полірованою, зазвичай двоколірною — сіро-чорною, червоно-коричневою та сіро-жовтою, округлої та біконічної форми з невисоким віночком. В асортименті миски, глечики, невеликі амфори, казани, горщики-зерновики. Столовий посуд, виконаний в червоній чи коричнюватій колірній гамі, оздоблений червоним і білим геометричним розписом — шахівницями та спіралями. Знайдено антропоморфні та зооморфні посудини, керамічні моделі будинків та печей. Цікавою є так звана графітна кераміка, поверхня якої оброблена так, щоб зробити її чорною та блискучою.
Села та житлаПоселення гумельницької культури були велелюдними. В кожному поселенні проживало не менше кількох сотень людей. Гумельничани знали сівозміну, а тому поселення були постійними і їх не переносили з місця на місце. Гумельницькі села зводились у місцях з потрібними природними ресурсами й не прив’язувались до природно укріплених місць, хоча часто були оточені ровом і частоколом. Села не будувались за планом, нові вулиці й хати у селі добудовувались тоді, коли збільшувалось населення. Прямокутні будинки зводили з невипаленої глини на конструкції з дерев'яних стовпів з кількома кімнатами, глиняними підлогами та солом’яними стріхами. У деяких домах підлоги прикрашали розписом. На подвір’ях зводили господарські будівлі, погреби, хліви й ремісничі майстерні.
Кладовища та релігіяЗнайдені ґрунтові могильники й поховання на островах. Переважають поховання в скорченому на боці положенні. Більшість могил майже не містять похоронних дарів, за винятком деяких, винятково багатих у цьому плані. Там знаходять предмети із золота, міді, жадеїту, кременю, статуетки, кераміку. І це могло бути проявом того, що вірування еліти суспільства відрізнялись від віри рядових громадян. Невелика кількість людей була здатна зосередити різноманітні багатства, включаючи вироби з золота та міді. Наявність кенотафів, ймовірно, свідчить про те, що люди, які повинні були в цих могилах поховані, померли десь далеко від батьківщини. Можна допустити, що ці люди були торговцями або моряками, оскільки найчастіше кенотафи розташовувались поблизу морського узбережжя. Додатковим свідченням вірогідності такої гіпотези є велика кількість мушель виду Spondylus, які в Старій Європі були грішми.
В домах і на цвинтарях виявлено велику кількість жіночих фігурок з теракоти, каменю та кості. Себто провідним образом релігії, принаймні для більшості населення, залишався образ Великої Богині — матері світу, спільний для всіх староєвропейських цивілізацій. Натомість чоловічих статуеток знайдено небагато. У поселеннях присутні також кістяні фігурки домашньої худоби, які, ймовірно, служили домашніми амулетами. В деяких поселеннях знайдено сліди так званої дунайської писемності, яку досі не розшифровано.
Історична доля гумельницької культуриГумельницька культура була асимільована ямною культурою.