Найбагатші люди Старої Європи

Походження

Гумельницька культура, яка в Болгарії відома також як культура Коджадермен (від назви кургану поблизу болгарського міста Шумен) — це група споріднених археологічних культур, основою яких стала старчево-крішська людність (див. Старчево-крішська культура) асимільована зі староєвропейськими балканськими культурами Хаманджія1 та Боян2. Населення гумельницкої культури було змішаним, до його складу входили як середземноморські, так і північні європеоїди. На північному сході гумельничани межували з близькими їм за походженням та рівнем розвитку трипільцями (див. Трипільська культура), з якими вони знаходились в тісному та постійному контакті.

Гумельницьке господарство

Основним заняттям людей гумельницької культури було вирощування зернових та бобових і розведення великої рогатої худоби, кіз, овець та свиней. При цьому полювання все ще широко практикувалося, хоча не обов’язково задля їжі — людям потрібні були шкіра й кістки, що використовувались як виробнича сировина. Вірогідно також, що на диких биків-турів полювали, принаймні частково, з соціальних або ритуальних причин, оскільки символічна роль цих тварин була дуже важливою в гумельницькому суспільстві. Гумельничани виготовляли з кременю масивні тесла, довгі пластини, скребачки, наконечники стріл і списів, плоскі шліфовані сокири. Сировиною для виробів служив місцевий кремінь, який добували в Добруджі3. Від нуклеусів відтискали пластини за допомогою спеціального пристрою з важелем, принцип якого запозичили від гумельничан трипільці. Широко застосовувались мікроліти, які вставляли у дерев’яні чи кісткові руків’я. Дуже рідко зустрічались ножі з обсидіану, який імпортували з Малої Азії. Камінь також використовували для виготовлення посуду, наприклад, з мармуру. Втім, виробів з кременю стає все менше, далеко більше інструментів виробляли з кістки та рогу. Зокрема знайдено кістяні шила, ножі й долота, мотики з рогу.

Гірники, металурги й солевари

Гумельницькі металурги вміли виплавляти мідь і виготовляти доволі багато масивних мідних інструментів та зброї. Знайдено мідні сокири-молоти, сокири-мотики, долота й шила. Популярними були мідні прикраси - шпильки зі спіральними й лопатоподібними голівками. Стимулом для розвитку металургії було те, що люди гумельницької культури контролювали найбільші в неолітичній Європі мідні копальні Айбунар4. За час розробки родовища гумельницькі гірники видобули до тридцяти тисяч тонн мідної руди, з якої було виплавлено десь біля тисячі тонн міді. Цікаво, що після того, як розробка вичерпувалась, її засипали пустою породою, що свідчить про значення в житті древніх гірників сакральних уявлень і ритуальних чинників. Ймовірно, яму, якими й були перші копальні, трактували як рану, нанесену матері-землі, котрій намагались не причиняти занадто багато шкоди. До речі копальні в Айбунарі були одним з найважливіших джерел постачання міддю металургів України часів мідної доби. Ще одним джерелом добробуту гумельничан були соляні копальні неподалік сучасного болгарського міста Провадія-Солніцата5, оскільки люди, для яких вуглеводна дієта була звичною, не могли обійтись без солі, а звичайна кухонна сіль цінилась на вагу золота.

Багатство гумельничан

Можливо тому гумельницька культура була найбільш соціально стратифікованою серед всіх староєвропейських культур. Саме у Провадії-Солніцате знайдено перші у світі золоті прикраси, які явно повинні були підтверджувати високий статус їх власників. Наприклад, це таблички, пряжки, браслети й навіть маленькі пластини, якими інкрустували булави — символи влади. Символами влади, очевидно, були й жадеїтові6 сокири, імпортовані з північної Італії. Кухонна гумельницька кераміка була грубою, полірованою, зазвичай двоколірною — сіро-чорною, червоно-коричневою та сіро-жовтою, округлої та біконічної форми з невисоким віночком. В асортименті миски, глечики, невеликі амфори, казани, горщики-зерновики. Столовий посуд, виконаний в червоній чи коричнюватій колірній гамі, оздоблений червоним і білим геометричним розписом — шахівницями та спіралями. Знайдено антропоморфні та зооморфні посудини, керамічні моделі будинків та печей. Цікавою є так звана графітна кераміка, поверхня якої оброблена так, щоб зробити її чорною та блискучою.

Села та житла

Поселення гумельницької культури були велелюдними. В кожному поселенні проживало не менше кількох сотень людей. Гумельничани знали сівозміну, а тому поселення були постійними і їх не переносили з місця на місце. Гумельницькі села зводились у місцях з потрібними природними ресурсами й не прив’язувались до природно укріплених місць, хоча часто були оточені ровом і частоколом. Села не будувались за планом, нові вулиці й хати у селі добудовувались тоді, коли збільшувалось населення. Прямокутні будинки зводили з невипаленої глини на конструкції з дерев'яних стовпів з кількома кімнатами, глиняними підлогами та солом’яними стріхами. У деяких домах підлоги прикрашали розписом. На подвір’ях зводили господарські будівлі, погреби, хліви й ремісничі майстерні.

Кладовища та релігія

Знайдені ґрунтові могильники й поховання на островах. Переважають поховання в скорченому на боці положенні. Більшість могил майже не містять похоронних дарів, за винятком деяких, винятково багатих у цьому плані. Там знаходять предмети із золота, міді, жадеїту, кременю, статуетки, кераміку. І це могло бути проявом того, що вірування еліти суспільства відрізнялись від віри рядових громадян. Невелика кількість людей була здатна зосередити різноманітні багатства, включаючи вироби з золота та міді. Наявність кенотафів7, ймовірно, свідчить про те, що люди, які повинні були в цих могилах поховані, померли десь далеко від батьківщини. Можна допустити, що ці люди були торговцями або моряками, оскільки найчастіше кенотафи розташовувались поблизу морського узбережжя. Додатковим свідченням вірогідності такої гіпотези є велика кількість мушель виду Spondylus, які в Старій Європі були грішми. В домах і на цвинтарях виявлено велику кількість жіночих фігурок з теракоти, каменю та кості. Себто провідним образом релігії, принаймні для більшості населення, залишався образ Великої Богині — матері світу, спільний для всіх староєвропейських цивілізацій. Натомість чоловічих статуеток знайдено небагато. У поселеннях присутні також кістяні фігурки домашньої худоби, які, ймовірно, служили домашніми амулетами. В деяких поселеннях знайдено сліди так званої дунайської писемності8, яку досі не розшифровано.

Історична доля гумельницької культури

Гумельницька культура була асимільована ямною культурою.