Неоліт на теренах Світу
6 500 - 4 500 до н.е.
Землеробство й скотарство з’явились майже одночасно в декількох регіонах світу. Однією з найбільших та найстаріших колисок цивілізації були східне Середземномор’я та Близький Схід. Не набагато відставав і Далекий Схід, а от в інших куточках світу цивілізаційні процеси розвивались дещо повільніше.
Землеробство й скотарство з’явились майже одночасно в декількох регіонах світу. Однією з найбільших та найстаріших колисок цивілізації були східне Середземномор’я та Близький Схід. Не набагато відставав і Далекий Схід, а от в інших куточках світу цивілізаційні процеси розвивались дещо повільніше.
Розвиток людства в неоліті
6 500 - 4 500 до н.е.
Епоха неоліту характеризується впровадженням так званого неолітичного пакета, який містив запровадження землеробства, одомашнення тварин, виготовлення кераміки, полірованих кам'яних інструментів та зведення прямокутних будинків. Домогосподарства були значною мірою незалежними економічно, і центром життя людей ставала сім’я. В цілому це було відносно мирні часи.
Неоліт в праУкраїні
6 500 - 4 500 до н.е.
Перші зерна, посіяні рукою людини, лягли в українську землю десь у межиріччі Південного Бугу та Дністра. І це на довгий час розділило Україну на три зони: землеробський правобережний лісостеп, пастуший лівобережний степ та північні мисливські ліси. Втім, різні способи господарювання ніяк не заважали праукраїнцям взаємодіяти між собою, торгувати та запозичувати один в одного корисні ідеї.
Культури неоліту в праУкраїні
6 500 - 4 500 до н.е.
Перші зерна, посіяні рукою людини, лягли в українську землю десь у межиріччі Південного Бугу та Дністра. І це на довгий час розділило Україну на три зони: землеробський правобережний лісостеп, пастуший лівобережний степ та північні мисливські ліси. Втім, різні способи господарювання ніяк не заважали праукраїнцям взаємодіяти між собою, торгувати та запозичувати один в одного корисні ідеї.
Час вогню та каміння
Книга 1: Людинотворення кам'яної доби
Істота, що не боялась вогню, твариною однозначно вже не була. Та чи можна було назвати її людиною? Бо у цієї істоти ще не було особистості. 40 000 років тому, в час вогню та каміння, вона, ця істота, тільки вчились уявляти, думати словами, відрізняти минуле від майбутнього та зберігати знання. Людська особистість ще тільки почала творитись. Про те, як вона поставала і як це діялось на теренах майбутньої України говориться в цій книзі.
Час богинь
Три тисячоліття спокою
Одомашнення тварин та землеробство створили фундамент для достатку їжі. На цьому фундаменті постала щаслива цивілізація Старої Європи, чиєю головною покровителькою її люди вважали Велику Богиню. І не дивно, що керівною силою тут стали саме жінки, які вміли з Богинею спілкуватись. Епоха матріархату? І так, і ні...
Про археологічні культури
Що це і які ознаки розглядаємо
Коли мандруємо іншими країнами, то звертаємо увагу на відмінності в бутті людей. Але зазвичай це досить поверхневий погляд. Археологія ж дуже прискипливо аналізує те, як жили люди різних стародавніх культур і розкладає все по полицях. Знайомлячись із життям пращурів, ми будемо спиратись саме на підхід та доробки цієї науки. Нагадаємо, що матеріали цього розділу відображаються також на нашій Мапі часів.
Харчова база
як в праУкраїні різних часів добували хліб насущний
Довгі тисячоліття забезпечення їжею лишалось важливішим питанням для поколінь наших пращурів. Як вирішувалась ця проблема в різні часи? І на яких засадах йшов розвиток в цій царині? Тут Ви знайдете огляд підходів, що застосовувались праукраїнцями в різні епохи та на різних теренах.



У наших сусідів


Терени Молдови в перехідний між мезолітом та неолітом період були заселені людьми старчево-кришської, гребениківської та кукрецької культур, які еволюціонували в буго-дністровську культуру, а згодом, після появи на півночі Молдови людей лінійно-стрічкової кераміки - в трипільсько-кукутенську. Територія сучасної Румунії в неоліті була повністю заселена людьми староєвропейських культур. Окрім буго-дністровської культури на сході та старчево-кришської північному сході й лінійно-стрічкової кераміки в долині Дунаю, на півдні Румунії існували хаманджійська та гумельницька культури. Ареал проживання останньої поширювався і на придунайські райони Одещини. Захід та південний захід Румунії — це територія культури Вінча, вплив та значення якої були порівняльні хіба що з трипільсько-кукутенською, а в рівнинних та прикарпатських районах жили племена боянської культури.

Територія Угорщини в неоліті була спочатку заселена людьми старчево-кришської культури, яких змінила людність лінійно-стрічкової кераміки. Схожа етнічна картина спостерігалась і в Словаччині. Неоліт Польщі розпочався в 5 600 році до Р.Х. з вторгнення з півдня племен лінійно-стрічкової кераміки. Натомість північна Польща, так само як і південна та центральна Білорусь були заселені людьми ямково-гребінцевої кераміки. Північний захід Білорусі, Литву й прилеглі терени Польщі заселили люди німанської культури, а крайній схід та сусідні райони Росії – люди деснянської неолітичної культури. На півночі європейської Росії домінувала мезолітична нарвська культура на неолітична культура ямково-гребінцеовї кераміки, а ще далі на північ лапландська культура. З кінця VI тисячоліття в верхньому Поволжі та Волзько-Окському межиріччі існувала верхньоволзька, а пізніше льялівська культури які, хоч і не в повній мірі, користувались неолітичним пакетом.



Загалом в Європі


Неолітичні культури вперше з’явились в Європі на початку VII тисячоліття до Р.Х. в південно східних регіонах. Неолітична експансія в Європі почалась саме звідси і відбувалась зі швидкістю 0,6–1,3 км/рік, досягнувши Скандинавії близько 4 000 троку до Р.Х. Останні досягнення в археогенетиці підтвердили, що поширення сільського господарства з Близького Сходу відбувалось не тільки шляхом міграції ідей, але й пов’язане з фізичною міграцією перших землеробів з Анатолії приблизно 9 000 років тому, а потім людей лінійно-стрічкової кераміки в центральну Європу після 5 600 року до Р.Х. Дослідження ДНК, як правило, підтверджують це, вказуючи на те, що сільське господарство було принесене до західної Європи причорноморським та егейським населенням, яке майже не змішувалось з попередньою популяцією європейських мисливців-збирачів, тільки частково асимілюючи їх, а, переважно, винищуючи.

У центральному та західному Середземномор’ї найяскравіші свідчення неолітизації пов’язані з появою близько 6 400 року до Р.Х. культури кардіальної кераміки (вона ж культура імпрессо), яка дуже швидко охопила територію від Адріатичного моря до Атлантичного узбережжя Португалії та на південь до Марокко. Генетичні дослідження останків людей кардіальної культури вказують на морську колонізацію континентальної Європи раннього неоліту через Кіпр та острови Егейського моря з Близького Сходу.

В центральній та західній Європі повністю домінувала культура лінійно-стрічкової кераміки та похідні від неї культури. Після 4 800 року до Р.Х. в Бретані, на півдні Британських островів, в Данії та у французькому Провансі з’явилась атлантична мегалітична культура. Приблизно 4 700 року до Р.Х. на півдні Піренейського півострова поширилась культура кераміки Ла-Альмагра. Близько 4 600 року до Р.Х. на теренах південної та центральної Німеччини, Австрії та Швейцарії існувала Россенська культура. Існує припущення, що пізня культура Россен може бути предком низки культур мідної доби Британії та Ірландії.



В Азії


На Близькому Сході неолітичні культури почали з’являтися в Х тисячолітті до Р.Х. Неолітичні культури також засвідчені в південно-східній Анатолії та північній Месопотамії приблизно за 8 000 років до Р.Х. Кочовий пастуший комплекс в Аравії з’явився після 6 200 року до Р.Х. і був пов’язаний з культурами Файюму та Східної пустелі Єгипту, а потім поширився узбережжям Червоного моря та перемістились на схід Сирії на південь Іраку. На той час виникли керамічні культури Халафія (Туреччина, Сирія, та північна Месопотамія) та Убайд (південна Месопотамія). Осіле життя з елементами відтворювального господарства в південній Азії вперше фіксується в регіоні Белуджистану в Пакистані близько 7 000 років до Р.Х. У південній Індії неоліт почався в 6 500 році до Р.Х і тривав приблизно до 1 400 року до Р.Х. У східній Азії найдавнішими неолітичними культурами є культура Наньчжуантоу 9 500 – 9 000 роки до Р.Х., культура Пентушань 7 500 – 6 100 роки до Р.Х., культура Пейліган 7 000 – 5 000 роки до Р.Х. У Приангар’ї та Прибайкаллі в той час існують ісаківська та сірівська культури, які знаходяться під сильним впливом китайського неоліту. Пам'ятники пізнього неоліту Сибіру об'єднують у східну (або зауральську) культурно-історичну область культури гребінчасто-ямкової кераміки, традиції якої простежують і у формуванні місцевих культур пізніших епох.



В Африці


Перші незаперечні докази існування домашніх рослин і тварин у долині Нілу з’явилися лише на початку V тисячоліття до Р.Х. в північному Єгипті і на тисячу років пізніше в південному. Ці зміни, очевидно, не були спричинені міграцією людності з Близького Сходу, а стали результатом місцевого розвитку. На території Африки в Сахарі та на південь від неї неолітизація проявлялась в формуванні кочових скотарських культур. Ці люди були пастухами, які розмовляли південною кушитською мовою. Завдяки археології, історичній лінгвістиці та археогенетиці їх традиційно ототожнюють з першими афроазійськими мовами цього регіону.



В Америці


В Мезоамериці тотожний неоліту набір подій (тобто одомашнення сільськогосподарських культур і осілий спосіб життя) розпочався приблизно в 4 500 році до Р.Х., хоча деякі рослини, як, наприклад, перець, кабачки та квасолю, було одомашнено раніше.



В Австралії та Океанії


Вважається, що в Австралії, на відміну від Нової Гвінеї, не було періоду неоліту, а спосіб життя мисливців-збирачів тривав до прибуття європейців. В Полінезії та Новій Гвінеї неолітичний рівень господарства зберігався до контакту з європейцями.
Як жили праукраїнці
Психоархеологія України