Мезоліт в праУкраїні

10 000 - 6 500 до н.е.

Протягом біля 3500 років мезоліту на величезних просторах майбутньої України в різні періоди існувало всього біля десятка археологічних культур. Вони пристосовувались до суттєво відмінних кліматичних умов і надалі стали предками різних народів. Для нас найбільш важливо, що серед них були й ті, що стали етнічним ядром української нації.

... Близько 9 500 року до Р.Х. в Причорномор’я потрапляють люди з Переднього Сходу. Разом з палеолітичною людністю місцевої анетівської культури вони дають початок кукрецькій культурі, яку можна вважати етнічним ядром майбутньої української нації ...

Прип’ятська повінь


На межі пізнього палеоліту та раннього мезоліту українські землі спіткала масштабна екологічна катастрофа. Річ у тім, що під час танення льодовика на місці сучасних Прип’ятських боліт існувало велетенське прісноводне озеро. Внаслідок прориву природної дамби між озером та річищем Дніпра, що трапилась приблизно в 10 500 році до Р.Х., велетенський селевий потік прокотився дніпровою долиною. Внаслідок цього річище Дніпра відсунулось на 10-12 км східніше. Слідами цієї повені є багатокілометровий піщаний масив у заплаві правого берега Дніпра нижче Києва де зараз знаходиться Конча-Заспа, а також Ігренський півострів у Дніпрі, дніпровські острови та Олешківські піски на Херсонщині.

На кілька десятків років центральна частина України збезлюділа, оскільки частина людності загинула, а ті, хто вижив, мігрували на південний захід. Тут вони зустріли якусь групу племен азилійської культури, які мігрували сюди з теренів сучасної Франції і, разом з ними сформували осокорівську культуру, яка в період до 7 500 до Р.Х. поширилась по всій степовій та, частково, лісостеповій зонах України та започаткували в 10 500 до Р.Х. шан-кобинську культуру гірського Криму.


Північні мисливці на оленів


Натомість, північ України ще в пізньому палеоліті заселили мисливці на оленів лінгбійської культури. Друга, хвиля мігрантів з заходу, людей лінгбійського культурного кола, з’явилась на Поліссі приблизно в 10 500 до Р.Х. Це були люди свідерської культури і вони, можливо, стали далекими предками сучасних саамів. Ще одна група людності з лінгбійського культурного кола, а саме люди кудлаївської культури, заселили центральне й західне Полісся та південну Білорусь приблизно у 8 000 до Р.Х. Наступною, третьою хвилею західної міграції була яніславицька культура, люди якої між 6 000 та 5 000 роками до Р.Х. поселились в північних лісах України.


Перші землероби України


Близько 9 500 року до Р.Х. на півдні України розпочинаються вкрай цікаві та важливі процеси. З південного сходу через Кавказ та Кубань в Причорномор’я потрапляють люди з Переднього Сходу. Ця, відносно невелика, група приносить з собою окрім нових генів, ще й нові знання, навички й досвід, оскільки на теренах, звідки вони прийшли, вже відбувся перехід до неоліту. Разом з палеолітичною людністю місцевої анетівської культури ці люди дають початок кукрецькій культурі, які можна вважати етнічним ядром майбутньої української нації.

На сході країни в сточищі Сіверського Дінця лінгбійці та кукречани близько 7 000 до Р.Х. утворили дуже специфічну рибальську донецьку культуру. Трохи раніше, близько 7 500 року до Р.Х. в Україну, цього разу з південного заходу, заходить ще одна група неолітичних мігрантів балканської лепенськовірської культури. Вони приносять з собою навички землеробства і разом з осокорівцями започатковують першу землеробську культуру в Україні — гребениківську. Так починається неолітизація України.