Прип’ятська повінь
На межі пізнього палеоліту та раннього мезоліту українські землі спіткала масштабна екологічна катастрофа. Річ у тім, що під час танення льодовика на місці сучасних Прип’ятських боліт існувало велетенське прісноводне озеро. Внаслідок прориву природної дамби між озером та річищем Дніпра, що трапилась приблизно в 10 500 році до Р.Х., велетенський селевий потік прокотився дніпровою долиною. Внаслідок цього річище Дніпра відсунулось на 10-12 км східніше. Слідами цієї повені є багатокілометровий піщаний масив у заплаві правого берега Дніпра нижче Києва де зараз знаходиться Конча-Заспа, а також Ігренський півострів у Дніпрі, дніпровські острови та Олешківські піски на Херсонщині.
На кілька десятків років центральна частина України збезлюділа, оскільки частина людності загинула, а ті, хто вижив, мігрували на південний захід. Тут вони зустріли якусь групу племен азилійської культури, які мігрували сюди з теренів сучасної Франції і, разом з ними сформували
осокорівську культуру, яка в період до 7 500 до Р.Х. поширилась по всій степовій та, частково, лісостеповій зонах України та започаткували в 10 500 до Р.Х. шан-кобинську культуру гірського Криму.
Північні мисливці на оленів
Натомість, північ України ще в пізньому палеоліті заселили мисливці на оленів
лінгбійської культури. Друга, хвиля мігрантів з заходу, людей лінгбійського культурного кола, з’явилась на Поліссі приблизно в 10 500 до Р.Х. Це були люди
свідерської культури і вони, можливо, стали далекими предками сучасних саамів. Ще одна група людності з лінгбійського культурного кола, а саме люди
кудлаївської культури, заселили центральне й західне Полісся та південну Білорусь приблизно у 8 000 до Р.Х. Наступною, третьою хвилею західної міграції була
яніславицька культура, люди якої між 6 000 та 5 000 роками до Р.Х. поселились в північних лісах України.
Перші землероби України
Близько 9 500 року до Р.Х. на півдні України розпочинаються вкрай цікаві та важливі процеси. З південного сходу через Кавказ та Кубань в Причорномор’я потрапляють люди з Переднього Сходу. Ця, відносно невелика, група приносить з собою окрім нових генів, ще й нові знання, навички й досвід, оскільки на теренах, звідки вони прийшли, вже відбувся перехід до неоліту. Разом з палеолітичною людністю місцевої
анетівської культури ці люди дають початок
кукрецькій культурі, які можна вважати етнічним ядром майбутньої української нації.
На сході країни в сточищі Сіверського Дінця лінгбійці та кукречани близько 7 000 до Р.Х. утворили дуже специфічну рибальську
донецьку культуру. Трохи раніше, близько 7 500 року до Р.Х. в Україну, цього разу з південного заходу, заходить ще одна група неолітичних мігрантів балканської лепенськовірської культури. Вони приносять з собою навички землеробства і разом з осокорівцями започатковують першу землеробську культуру в Україні —
гребениківську. Так починається неолітизація України.