Донецькі рибалки

Спілка мисливців та рибалок

Група племен лінгбійського культурного кола (див. Лінгбійська культура), відома як зимівниківська група, спеціалізувалась майже виключно на рибальстві. Це дозволило їм звузити свої мисливські угіддя до можливого мінімуму, який було легко охороняти й обороняти. Такій спеціалізації господарства сприяв і ландшафт річкових долин, де чимало невеликих, але багатих на рибу озер та залишків древніх гір з кремінними покладами.

Зимівниківці успішно освоїли ці землі й цього їм, очевидно, цілком вистачало для успішного виживання. Втім, через якийсь час та ж сама територія приглянулась і котромусь з племен кукрецької культури (див. Кукрецька культура), з якими у зимівниківців були доволі дружні стосунки. В результаті асиміляції людей зимівниківської культури чисельнішою людністю кукречан і постала культура донецька, займаючи практично той самий ареал, що й зимівниківці та успадкувавши деякі кукрецькі технології. Схоже на те, що об’єднання пішло всім на користь.

За кукрецькими традиціями дончани полювали з луком та списом на копитних тварин з прирічкових лісів — оленів, кабанів. При цьому вони зберегли давні зимівниківські традиції промислового рибальства з використанням гарпунів, неводів та дерев’яних човнів. Саме тому поселення донецької культури знаходились поблизу місць, де колись були зимівниківські селища, - переважно на берегах річок і, особливо, озер. Водне й прибережне середовище для дончан було найважливішим джерелом їжі.

Крем’яна та керамічна індустрія

Крем’яна індустрія дончан містила у своєму арсеналі декілька способів розколювання конусоподібних або олівцеподібних нуклеусів кукрецького типу, з яких виготовляли пластини-заготовини. Зі сколених пластин виготовляли вістря для списів та стріл, форма яких була близькою до форм, властивих яніславицькій культурі (див. Яніславицька культура). Трапляються овальні та двобічно оброблені сокирки, скребачки, кайла та тесла, вістря стріл свідерського типу.

З пісковику і тальку майстрували грузила неводів і точила. З кістки виготовляли стрижнеподібні наконечники списів з одним або двома пазами, куди вкладали спеціально виготовлені мікролітичні крем’яні пластини з притупленим ретушшю краєм, а також рибальські гачки. Цікаво, що на пізніх етапах розвитку у дончан з’являється керамічний посуд власного виробництва, ідея якого очевидно запозичили від кукречан. Були поширені гостродонні горщики яйцеподібної форми з прямими або відхиленими назовні вінцями. Їх прикрашали ялинковими та ромбовими візерунками, горизонтальними композиціями, що утворювались наколками, прокресленими відбитками дрібного гребінця. В глиняне тісто для горщиків додавали дрібно порізану траву та пісок, а самі горщики випалювало слабо й нерівномірно.

Люди донецької культури активно контактували зі своїми сусідами: кукречанами та яніславцями, а пізніше й людьми сурської культури (див. Сурська культура). Зокрема дончани вели з ними мінову торгівлю. Існування донецької культури припиняється з поширенням культури ямково-гребінцевої кераміки.