Після вимирання homo neanderthalensis, на теренах Румунії домінують спочатку оріньяцькі технології, які з’являється тут приблизно в 42 000 році до Р.Х. разом з селетською культурою, а потім культури ґраветтського культурного кола, сліди яких були знайдені в карпатських печерах й на терасах річок у західній Румінії. На теренах Молдови відомо багато пам’яток верхнього палеоліту, оскільки землі ці були частиною Причорноморського рефугіуму, а, зокрема, молодовської, анетівської та липської культур. Поблизу села Клімеуць на північному сході Молдови виявлено житла з кісток мамута, котрі, вірогідно, належали людям молодовської культури.

Першою культурою пізнього палеоліту Угорщини стала селетинська культура, яка з’явилась тут в 42 000 році до РХ. і саме звідси почала поширюватись по Європі. За оріньяцької доби найбільш заселеними були Букові гори (Bükk-vidék) Угорщини на північному сході країни. В 28 000 — 26 000 роках до Р.Х. Угорщину заселяють люди ґраветтської культури. Наступна хвиля заселення, після перерви, викликаної наступом льодовика, припадає 20 000 рік до Р.Х.

Територія Словаччини за часів пізнього палеоліту була заселена дуже рідко. Перші люди сучасного анатомічного типу це епіґраветтці, які з’явились тут приблизно в 20 000 році до Р.Х., а слідом за ними в 15 000 році до Р.Х. сюди мігрували мадленці з центральної Європи. В 11 000 році до Р.Х до Словаччини з Польщі проникають люди свідерської культури.

40 000 — 35 000 років тому територія Польщі ще була заселена неандертальцями, які продовжували традиції мустьєрської індустрії. Починаючи з 35 000 року до Р.Х. в Польщі відомі оріньяцькі пам’ятки. Люди ґраветтської культури з’являються на теренах польської Верхньої Сілезії близько 28 000 року до Р.Х. Між 24 000 та 18 000 роками до Р.Х. польські землі були практично незаселені. У період між 18 000 та 12 000 роками сюди спорадично проникали представники мадленської та епіґраветтської культур. 12 000 роком Р.Х. датуються сліди гамбурзької культури у Нижні Сілезії. В 11 000 році до Р.Х. всю територію Польщі заселяють люди аренсбурзької (Лінгбі) культури.

Заселення Білорусі людьми сучасного анатомічного типу почалось з Гомельської області 26 000 років тому. Поблизу села Бердиж виявлено залишки жител, стіни яких були укріплені черепами та кістками мамутів.

На території європейської частини Росії пам’ятки стрелецько-костьонківської культури датуються 45 000 роком до Р.Х. в Костьонках та 30 000 роком до Р.Х в Сунгирі. На пізньому етапі стрелецька культура співіснувала з більш розвиненою спіцинською культурою вихідців з Передньої Азії. В період між 24 000 та 18 000 роками до Р.Х. територія європейської Росії була безлюдною, за винятком Подоння та Кубані, які були частиною Причорноморського рефугіуму.



Ранні сучасні люди в Європі та на Близькому Сході не менше десяти тисяч років поспіль сусідили з неандертальцями. Перехідними між неандертальським мустьє та верхнім палеолітом є декілька локальних культур, таких як Улуццо в Італії, шательперронська у західній Європі, богуніцька в центральній Європі та селетська в південній, які виникли, очевидно, незалежно одна від одної.

Слід зазначити, що найдавніші пам’ятки верхнього палеоліту Європи знаходяться у східній частині континенту і датуються 48 000 — 45 000 роками до Р.Х., оскільки проникнення Homo sapiens відбувалось, мабуть, з Близького Сходу через східноєвропейську рівнину й Балкани на захід. В часи після максимуму льодовикового періоду єдина колись європейська ґраветтська культура розділилась спочатку на солютрейську та епіґраветтську, а згодом і на цілу низку локальних культур — мадленську в західній та центральній Європі, культури федермесер (культура пилко-ножів) та гамбурзьку у Німеччині, аренсбурзьку в Данії та на балтійському узбережжі. Близько 11 000 року до Р.Х. фінальний палеоліт з'являється в арктичній Норвегії.



В Леванті та Аравії 60 000 років тому з’явилась еміранська культура, своїм корінням тісно пов’язана з північноафриканською атеранською культурою. Це найдавніша з відомих культур верхнього палеоліту, яка, можливо, еволюціонувала з місцевої мустьєрської індустрії з елементами близькими європейській шательперронській культурі. Еміранська культура зрештою розвинулась в ахмарську, а пізніше в левантійську оріньяцьку культуру. Перші археологічні культури ранніх людей в Європі започатковані вихідцями саме з цих культур. Еміранська культура змінилась в Леванті близько 20 000 року до Р.Х. кебаранською культурою. 36 000 років тому на півночі Ірану та Іраку з’явилась барадостська культура, яка у 18 000 році до Р.Х. змінилась зарзіанською.

Натомість, немає переконливих доказів того, що центральна Азія була населена за часів верхнього палеоліту. Анатомічно сучасні люди прибули в Індію з прибережною міграцією 65 000 років тому. Найдавніші однозначно ідентифіковані скам'янілості Homo sapiens, знайдені в південній Азії, це так звана людина Балангода на Шрі-Ланці, якій щонайменше 28 000 років. Після останнього льодовикового періоду, приблизно 18 000 років тому на територію сучасної Індії мігрували мисливці-збирачі з теренів сучасних Ірану та Афганістану і змішалися зі стародавніми вихідцями з південної Азії, щоб сформувати населення долини Інду.

Приблизно 50 000 років тому у материковій частині південно-східної Азії виникла так звана базова східноазійська популяція, люди якої згодом колонізували Сибір, Корею та Японію приблизно 35 000 років тому. Частина цих популяцій мігрували до Північної Америки під час останнього льодовикового максимуму. Інша ж частина стала предками полінезійців. У печері Тяньюань поблизу Пекіна було знайдено залишки анатомічно сучасної людини датовані приблизно 40 000 роком до Р.Х. Генетичний аналіз останків показав, що Homo sapiens з печери Тяньюянь виявляв значно більшу спорідненість з монголоїдними та американоїдними популяціями, ніж з негроїдними та європеоїдними і належав до нащадків східноазійської популяції.

Приблизно 50 000 років тому Homo sapiens дістався Тайваню, а 40 000 років тому Малайзії. Японія була заселена людьми сучасного типу між 40 000 і 35 000 роками до Р.Х. 35 000 років, тому люди заселили тепер пустельне плато Ордос на півночі Китаю. Скам'янілі людські останки Ордоської людини мають яскраво виражені монголоїдні риси. На півночі Китаю відомі кілька стоянок верхнього палеоліту в провінціях Шаньсі та Ганьсу, які мають багато спільного з культурами Єнісейсько-Байкальського регіону в центральному Сибіру.

Люди мігрували до внутрішньої Азії, ймовірно, слідуючи за стадами бізонів й мамутів та прибули до південного Сибіру приблизно 43 000 років тому. В 24 000 — 15 000 років до Р.Х. в верхів'ях ріки Ангара на захід від озера Байкал існувала мальто-бурецька культура. Генетичні дослідження вказують, що люди мальто-бурецька культури є предками багатьох сибірських народів, а також до 40 відсотків американських індіанців. У період верхнього палеоліту було заселено більшу частину Сибіру аж до Полярного кола, хоча, загалом, північносибірські культури верхнього палеоліту виглядають набагато більш архаїчними від європейських.



Майже на всій території Африки поширена сангоанська кам’яна індустрія (від затоки Санго (Sango) на озері Вікторія в Уганді), яка, вірогідно, розвинулась з ранніх ашельських типів. Сангоанський період загалом аналогічний мустьєрській культурі в Європі й датується 130 000 — 10 000 роками до Р.Х. Індустрія сангоа була поширена від сучасної Ботсвани до Ефіопії та від Уганди до Анголи, Габону й лісистих регіонів Конго. У пустелі Калахарі багато доісторичних кам'яних знарядь датуються раннім періодом культури.

Поступово відбувалась мікролітизація знарядь, зникають наконечники, типові для середнього палеоліту. Багато в чому пізній палеоліт Африки нагадує мезоліт Європи, хоча набагато давніший за нього. В Єгипті та Судані, з атеранської культури приблизно в 42 000 років тому виділилась хормусанська, яка існувала до 18 000 року до Р.Х. Між 25 000 та 23 000 роками до Р.Х. на теренах Марокко, Алжиру та Тунісу існувала іберомавританська культура, люди якої, вірогідно, разом з людьми трохи пізнішої халфської культури, були прапращурами давніх єгиптян.



Вважається, що сибірські мисливці на великих тварин перетнули Берингову протоку з Північної Азії до Америки сухопутним мостом (Берингія), який існував в 45 000 — 12 000 роках до Р.Х. Геологічні дані свідчать про те, що тихоокеанський прибережний шлях був відкритий для сухопутних подорожей до 23 000 року до Р.Х і після 16 000 року до Р.Х.

Першою американською культурою є культура Кловіс, що з’явилась в 13 500 році до Р.Х. на південному заході США. Поява людини сучасного анатомічного типу в Південній Америці датується 14 000 роком до Р.Х. у Венесуелі та 11 000 роком до Р.Х. в Аргентині.



В Австралії триває середній палеоліт. Вимирання австралійської мегафауни. Острови Океанії незаселені.