Реліктова культура

Походження лебедівської культури

Лебедівську культуру часом називають пізнім варіантом сосницької культури (див. Сосницька культура), однієї з перших індоєвропейської культури, материнської для балтських народів. Час для цих людей неначе справді не рухався, або, принаймні рухався значно повільніше ніж для інших. Це була реліктова культура, яка, дивним чином уживалась зі своїми більш розвиненими в технологічному відношенні сусідами. Складається враження, хоче тільки здогади, що лебедівці не тільки свідомо відмежовувались від будь-яких сторонніх впливів, але й люди сусідніх племен теж чомусь не поспішали нав’язувати з ними контакти. Можливо пояснення цієї дивної ситуації слід шукати в етнічному складі лебедівської культури, яка справді склалася на основі сосницької культури, але за участі якихсь людей зрубної культури (див. Зрубна культура) та точно не ідентифікованих угро-фінів, які прийшли з району Волго-Камського сточища. Ареал лебедівської культури це, переважно, південь сучасної Білорусі, а в Україні, як наразі, досліджено тільки невеликі анклави лебедівців.

Лебедівське господарство

Головними заняттями людей лебедівської культури були землеробство й скотарство. Лебедівці сіяли просо, жито, овес, ячмінь та льон. Розводили велику рогату худобу, кіз та овець. Багато полювали й ще більше рибалили. Знаряддя праці надалі були кам’яними — це зернотерки, відбійники, серпи, вістря стріл, скребачки. Бронзових предметів місцевого виробництва було дуже мало, оскільки обмеженими були джерела сировини. Наявну бронзу, в першу чергу переробляли на зброю: сокирки, вістря списів та стріл, ножі, шила, а також на прикраси — шпильки, кільця, подвійні спіральні підвіски. Знайдено тільки поодинокі імпортні залізні предмети. Кераміка груба, товстостінна, виготовлена з глини з домішкою піску, товченого граніту та слюди. Переважають великі яйцеподібні горщики з маленьким дном, тюльпаноподібні посудини, слоїки, прикрашені бідними та одноманітними орнаментами, переважно шнуровими та гребінцевими відбитками. Характерну групу керамічних виробів становлять великі пряслиця, глиняні ложки та ложки-ллячки.

Села й цвинтарі

Села лебедівців були невеликими, розташованими поблизу водоймищ, переважно у заплавах на дюнних підвищеннях. Житла наземні або трохи заглиблені у ґрунт, довгастої форми з кам’яним вогнищем посеред підлоги. Поблизу поселень знаходились цвинтарі. В усіх випадках зафіксований єдиний обряд – кремація. Небіжчика спалювали на стороні, потім перепалені кістки зсипали у неглибокі ямки або у посудини – урни. Поруч із кістками полишали значну кількість розбитого посуду і навмисне поламаних прикрас.

Історична доля лебедівської культури

Спадкоємицями лебедівської культури стали балтські милоградська та юхнівська культури та балто-іранська городецька культура.