Портативні богині
Загадки палеолітичних Венер
Жіночі фігурки, що вирізьблені із кістки або каменю, стали знаним символом палеолітичного мистецтва. Ці «огрядні тіточки» були не тільки символом родючості, але й символізували головне божество людей палеоліту — Матір Світу. І не дивно, що саме вони могли стати й першими творами архаїчного гончарства. Але, як з’ясовується, не тільки схиляння перед божественною жіночістю могло рухати древніми майстрами.
... Такі глиняні фігурки були випалені на вогні, а це вже найдавніша кераміка у світі! При цьому кілька сотень з тих, що дійшли до нас у фрагментах, мали один і той самий загадковий ґандж ...
На ранньому етапі свого розвитку діти наділяють свідомістю та почуттями, аналогічними до власних почуттів, всі живі істоти й неживі предмети. А оскільки діти бачать предмети оточення такими, якими показує їх безпосереднє сприйняття, наприклад, анімований світ мультфільмів стає для них реальністю. І улюблене кошеня малюка не розмовляє з ним не тому, що не може, а тільки тому, що не хоче, хоча й повинно розуміти все, що до нього кажуть і поводитись, як маленька чотирилапа людина.
Саме звідси береться анімізм древніх людей (від латинського anima — душа), коли всі речі, - особливо ті, які могли рухатися, - уявлялись живими. Тому кам’яна чи кістяна статуетка не просто зображала Велику Матір Світу, вона були її втіленням, вмістилищем її душі, живою істотою, яка могла впливати на все, що діється довкола.
Втім, схоже, що в скульптурку при певних умовах можна було помістити не тільки душу Богині. Поблизу Дольні Вестоніце1, саме там було знайдену одну з перших венер, існував цілий комплекс, мало не фабрика, яка займалась виготовленням різних речей, незамінних в доісторичному господарстві. Селище це, за даними радіовуглецевого датування, існувало приблизно в період від 27 000 до 20 000 років до Різдва і було покинуте його мешканцями в майже непорушному стані.
В цьому археологічному раю виявлено сліди округлих куренів з вогнищами та різним сміттям і загубленими речами довкола. Серед іншого, там були барвники та брилки готової для ліплення глини, та ще й з відбитками пальців та долонь їх власників. А ще - цілі фігурки й уламки скульптурних зображень тварин і людей (в тому числі й венери), виготовлені з кістки та глини, вимішаної з товченої кісткою.
Глиняні фігурки були випалені на вогні, а це вже найдавніша кераміка у світі. Та найдивніше те, що кілька сотень з цих фігурок, що дійшли до нас у фрагментах, мали один і той самий ґандж. Перед випалом в них залишали бульбашки повітря і в печі таку фігурку просто розривало на шматки. Неможливо повірити, щоб майстри про це не здогадувались. Вочевидь, так робилось свідомо.
З цього випливає цілком правдоподібна гіпотеза, що вже тоді, у ті далекі часи існувало щось схоже до культу вуду2. Щоб тебе розірвало, — кажемо ми спересердя. Люди з Дольні Вестоніце, можливо, розуміли цей вислів буквально і виконували спеціальний ритуал, щоб побачити, як глиняне тіло ворога магічна сила вогню розносить на шматки. Дрібниця, але ж як приємно! То може ті люди й не аж так дуже відрізнялись від нас?
Саме звідси береться анімізм древніх людей (від латинського anima — душа), коли всі речі, - особливо ті, які могли рухатися, - уявлялись живими. Тому кам’яна чи кістяна статуетка не просто зображала Велику Матір Світу, вона були її втіленням, вмістилищем її душі, живою істотою, яка могла впливати на все, що діється довкола.
Втім, схоже, що в скульптурку при певних умовах можна було помістити не тільки душу Богині. Поблизу Дольні Вестоніце1, саме там було знайдену одну з перших венер, існував цілий комплекс, мало не фабрика, яка займалась виготовленням різних речей, незамінних в доісторичному господарстві. Селище це, за даними радіовуглецевого датування, існувало приблизно в період від 27 000 до 20 000 років до Різдва і було покинуте його мешканцями в майже непорушному стані.
В цьому археологічному раю виявлено сліди округлих куренів з вогнищами та різним сміттям і загубленими речами довкола. Серед іншого, там були барвники та брилки готової для ліплення глини, та ще й з відбитками пальців та долонь їх власників. А ще - цілі фігурки й уламки скульптурних зображень тварин і людей (в тому числі й венери), виготовлені з кістки та глини, вимішаної з товченої кісткою.
Глиняні фігурки були випалені на вогні, а це вже найдавніша кераміка у світі. Та найдивніше те, що кілька сотень з цих фігурок, що дійшли до нас у фрагментах, мали один і той самий ґандж. Перед випалом в них залишали бульбашки повітря і в печі таку фігурку просто розривало на шматки. Неможливо повірити, щоб майстри про це не здогадувались. Вочевидь, так робилось свідомо.
З цього випливає цілком правдоподібна гіпотеза, що вже тоді, у ті далекі часи існувало щось схоже до культу вуду2. Щоб тебе розірвало, — кажемо ми спересердя. Люди з Дольні Вестоніце, можливо, розуміли цей вислів буквально і виконували спеціальний ритуал, щоб побачити, як глиняне тіло ворога магічна сила вогню розносить на шматки. Дрібниця, але ж як приємно! То може ті люди й не аж так дуже відрізнялись від нас?
виноски
1Дольні Вестоніце
Dolní Věstonice — археологічна пам'ятка верхнього палеоліту поблизу села в Південно-Моравському регіоні Чеської Республіки. Існувала в період між 27 000 та 20 000 роками до Різдва. Першовідкривачем пам’ятки був чеський археолог Карел Абсолон (Karel Vítězslav Absolon, ⋆16.06.1877 — †06.10.1960).
2Вуду
Vodon, Vodoun, Vodou, Vudu, Voudou, Voodoo тощо — релігія, яку сповідували деякі корінні народи західної Африки. Культи вуду пережили рабство і еволюціонувала в сучасні форми релігій із схожими назвами, які зустрічаються серед африканської діаспори в Америці. Космологія зосереджена навколо духів вуду та інших елементів божественної сутності, що керують Землею. Їхня ієрархія варіюється за силою від головних божеств, що керують силами природи та людським суспільством, до духів окремих об’єктів, а також етнічних духів, захисників певного роду, племені чи нації. Божественний Творець, якого називають Маву або Маху бачиться доброю жінкою похилого віку. В вуду всі істоти вважаються божественними і містять силу божества.
