Людство в мезоліті

Мезолітичне господарство

Близько 10 300 року, і до 9 000 року до Р.Х. в Європі почалось швидке потепління і температура зросла майже до сучасних рівнів. Тепліший клімат змінив приполярну тундру й тундростеп сосновими, березовими та вільховими лісами. Мамути вимерли, а стада північних оленів, диких коней та бізонів відкочовували на північ. Це призвело до змін стратегій та технологій полювання, а отже й до соціальних зрушень.

Об’єктами полювання стали в основному лосі, дикі свині, благородні олені, косулі й зубри. Дрібні ресурси, такі як риба, молюски, горіхи, равлики, птахи та черепахи, ставали все більш важливими в раціоні мезолітичних мисливців. Типовими ознаками мезолітичних культур стало зменшення ваги групових полювань на великих тварин на користь індивідуального полювання або полювання в малих групах. Заготівля дикоростучих злаків, ягід, грибів та інших лісових продуктів стала вкрай важливою частиною економіки. Особливою популярністю користувалась ліщина, яку люди мезоліту рознесли з Кавказу по всій Європі. Відповідно зросло соціальне значення людей, які займались рибальством чи збиральництвом. Поступово зникають великі інструменти, виготовлені з цілісного каменя, зміняючись, де тільки це було можливо, більш складними композитними знаряддями, виготовленими на основі мікролітичних технологій.

Пригоди Балтійського моря

Кінець льодовикової доби пов'язаний з так званою Білінгенською катастрофою, коли Балтійське льодовикове озеро перетворилося на море. Скандинавський льодовик відступив на північ, і внаслідок потепління розмилась крижана гребля, яка відокремлювала Балтійське озеро від Північного моря. Це суттєво вплинуло на клімат більшої частини Європи і зокрема привело до появи значної різноманітності європейських ландшафтів.

Катастрофа трапилася поблизу поблизу гори Білінґен в шведській провінції Вестра-Гьоталанд у 8 213 році до Р.Х. Величезне сточище, через яке відбувся витік вод Балтії, знизило рівень на 30 метрів і зрівняло його з рівнем світового океану. Теплі та солоні води Атлантики проникли у прісноводне, холодне Балтійське озеро, що поступово перетворилося на солоне, тепле море. Танення льодовика стало пичиною підвищення рівня світового океану й затоплення низовинних ділянок морських узбереж. Так Британія перетворилася з півострова на острів.

Через зменшення Скандинавського льодовика зник антициклон, який над ним формувався й зумовлював холодний, сухий й різко континентальний клімат у прильодовиковій Європі. Щезнення антициклону призвело до переважання вологих і теплих вітрів з Атлантики, що більш-менш відповідало сучасному кругообігу повітряних мас в цьому регіоні світу. Ці події не могли не впливати на клімат, викликаючи маятникові його коливання. Зокрема у прохолодній середній смузі Європи, на заболочених ґрунтах, що залишилися після відтавання вічної мерзлоти, поширюються березово-смерекові ліси. Ці ліси вкривали північну частину України впереміж з ділянками реліктового тундростепу. Причорномор’я вкривав степ з перелісками смереки й берези в пониззях, і клімат тут коливався не так різко, як на півночі.

Мікролітизація кам’яної індустрії

Важливою рисою мезолітичних технологій стало застосування мікролітів — невеличких кам’яних лусочок, які зручно було обробляти і застосовувати для виготовлення різних знарядь праці. Річ у тім, що виготовлення знарядь з цілісного шматка каменю було трудомістким, складним та, найголовніше, ризикованим процесом: один невірний рух або внутрішній дефект кам’яного нуклеуса, і всю роботу треба було починати заново. Натомість мікролітів, приблизно в сантиметр завдовжки та пів сантиметра завширшки, з кожного каменя можна було сколоти чи відтиснути чимало.

Мезолітичні культури використовували мікролітичні знаряддя, перші з яких були винайдені ще 70 000 років тому в південній Африці. Втім, не виключено, що близькосхідні та європейські мікролітичні технології були не зпозиченням, а самостійним винаходом, який значно полегшив людям життя. Такі невеличкі кам’яні леза підрівнювали, ретушували, загострювали з одного боку і вставляли в дерев’яні чи кістяні держаки за допомогою смоли, клею та рослинних волокон. Добираючи мікролеза-вкладки за розміром можна було сформувати ріжучу крайку знаряддя довільної довжини та форми, а затуплені чи зламані мікроліти легко замінювались, що робило знаряддя більш ефективним та довговічним. Майстри виготовляли подібні вкладки цілими серіями, і у кожному домогосподарстві був, очевидно, набір вкладок на всі випадки життя, які ще й легко було брати з собою в дорогу. Щоправда, в деяких регіонах, як, наприклад, на південному заході Піренейського півострова, мікролітичні технології не використовувались ніколи.

Час воєн

Засоби полювання одержали значних удосконалень. Повсякденною зброєю став лук зі стрілами. Завдяки списометалкам, мисливцям уже не доводилось підкрадатись мало не впритул до дичини, щоб влучно кинути списа. Отже, знизився рівень травматизму на полюванні. Разом з тим сприятливий клімат та більш просунуті технології добування їжі привели до справжнього бейбі-буму. Доволі швидко кількість населення на певній території досягала критичного для виживання рівня. І найпростішим способом вирішення цієї проблеми, нажаль, часто ставали війни із сусідами.

Спосіб життя в мезоліті стає все більш осілим, замість екстенсивного починається інтенсивне освоєння територій. Селища, як правило, сезонного характеру (у холодну пору року селилися ближче до зимових джерел харчування, у теплу — до літніх). Активно розвиваються ремесла, які не мали раніше систематичного характеру (наприклад, виготовлення кошиків та предметів одягу). З’явились перші навички управління стадами травоїдних тварин. Втім, полювання, рибальство та збиральництво все ще відіграють домінуючу роль, тому площа території, що необхідна була громаді, як і раніше, залишалась великою: щоб прогодувати упродовж року мисливством та збиральництвом всього лиш одну особу необхідно близько 10 км2. Отже доба мезоліту — це період неустанних міжплемінних війн за території, свідченням яких є численні братські могил жертв. Остаточними перемогами одного племені над іншим такі війни закінчувались нечасто, але, принаймні, чисельність населення якось втримувалась на докритичних рівнях. Справжнє вирішення цієї проблеми прийшло пізніше, за часів неоліту.

Нові знання, нові уявлення

Мезолітичним культурам був властивий поступ у розвитку суспільних чинників: спільних та обов’язкових для всіх норм і правил поведінки, заборон та розпоряджень, які закріплювалися ідеологічно і ставали частиною традицій, релігій та табу. Накопичувались нові знання про навколишній світ, розвивались та вдосконалювались вміння, корисні для виживання. Збагачується і ускладнюється духовне життя. Саме в ті часи народились деякі базові сюжети міфів, як наприклад, мотиви боротьби добра й зла, перетворення хаосу в порядок та пошуків землі обітованої.

Мезолітичні культурні регіони залишались доволі однорідними у плані матеріальної культури та генетики, що вказує на існування постійних культурних та господарчих обмінів. З'явився перший досвід лікування травм, видалення зубів, трепанацій черепів та ампутації кінцівок. Подекуди було відоме шліфування кам’яних знарядь, яке, однак, практикувались не часто. З’являються перші спроби виготовлення керамічного посуду. Існують також докази початку будівництва в місцях, які мали ритуальне чи астрономічне значення, включаючи Стоунхендж. Епоха мезоліту дуже багата скельними малюнками. Причому на відміну від палеолітичних часів, митці перестають концентруватись на об’єктах: їх набагато більше цікавить дія. Численними є групові сцени полювань, ритуалів, війни. Скульптура стає складнішою. З'являються зачатки піктографії – прототипу малюнкової писемності, що дуже добре помітно на панно Кам’яної Могили. Ускладнювалась структура особистості, - вірогідно саме тоді з’явились такі загальнолюдські архетипи, як архетипи захисника-героя, мудреця-шамана та жінки-берегині роду.

Регіональні особливості мезоліту

Початок мезоліту в різних регіонах суттєво різниться, оскільки після завершення зледеніння із так званих кліматичних притулків люди переміщались в першу чергу туди, де було найтепліше. Зокрема перші мезолітичні культури з’явились на Близькому Сході приблизно 20 000 років тому. В Україні мезолітичний період був відносно нетривалим, оскільки почався з 10 000 року до Р.Х. й тривав до появи землеробства у 6 500 році до Р.Х.

За стратиграфічними спостереженнями та даними радіовуглецевого датування мезоліт України поділяється на два періоди: ранній — 10 000-7 000 роки до Р. Х. та пізній — 7 000-6 500 роки до Р. Х. А за особливостями крем'яних виробів в Україні виділені два основні культурно-територіальні краї та особливу область: азово-чорноморський, або південний степовий мікролітичний культурний край, до якого відноситься Крим, степове Подніпров'я та Приазов’я; полісько-лісостеповий, або північний мікро-макролітичний культурний край, де помітну роль мали вістря на пластинах і до якого віднесено лісостепове Лівобережжя, Сіверськодонеччина, київське Подніпров'я, Подесіння та Волинь. В окрему культурну область виділяють середнє Подністров'я та Передкарпаття.