Неври

Походження мілоградців-неврів

Попередницею мілоградською культури була лебедівська культура (див. Лебедівська культура), яка розвивалась вкрай повільно. Стимулом для змін став рух якоїсь групи поморських племен (див. Поморська культура) з Волині на схід. Вірогідно, стимулом для мирного об’єднання лебедівців та поморців були схожі релігії в яких важливу роль відігравали культ предків та віра в реінкарнацію душ. Додатковим об’єднавчим чинником був страх перед скіфською загрозою, оскільки загони скіфських людоловів все частіше чинили набіги на землеробські села з метою захоплення рабів. В кінцевому результаті вожді новоутвореної мілоградської культури, в яку трансформувалась культура лебедівська, все-таки визнали верховенство скіфів. Щоправда, під час персько-скіфської війни вожді неврів відмовились допомагати скіфам і зайняли нейтральну позицію. Після поразки царя Дарія1 Неврида знову стала васалом царських скіфів.

Мілоградське господарство

Землі неврів охоплювали терени північної України, південної Білорусі та Брянської області Росії. Це був лісовий край, а теперішні Прип’ятські болота були тоді ще скупченням невеликих озер, озерець та боліт, які, можливо, видавались інформаторам Геродота одним великим озером. І тут справді водились дикі коні-тарпани. Тому полювання та рибальство були для неврів хоч і не головними, але дуже важливими зайняттями. Втім, основними формами господарства були землеробство та скотарство. Неври-мілоградці обробляли землю дерев’яними ралами, часом зі сталевими наральниками, сіяли жито, ячмінь та пшеницю. Розводили велику рогату худобу та свиней. Були поширені домашні промисли: бронзова та залізна металургія, ковальство, прядіння, ткацтво, гончарство. Люди мілоградської культури виготовляли характерний глиняний посуд з прямим, назовні відігнутим віночком і яйцеподібним або кулястим тулубом, орнаментовані заштрихованими трикутниками, зірочками, хрестиками та кружками. Частими є знахідки глиняних фігурок тварин. Інструменти та зброю виготовляють вже виключно з заліза, а бронза стає металом ювелірів з якого виливають браслети, персні, скроневі персні, сережки, фібули. І при цьому люди ще користувались кам’яними молотами та зернотерками.

Села, міста й цвинтарі мілоградців

Мілоградські поселення зводились на прибережних мисах річок, вододілах та невеликих пагорбах. Основні типи житла — землянки, напівземлянки та наземні стовпові споруди прямокутної чи круглої форми площею 12-16 м2 з лавою-лежанкою біля однієї зі стін. Обігрівались такі будівлі відкритими вогнищами в круглих і овальних ямах, розташованих між опорним стовпом та стіною. До житлових будинків добудовували господарчі будівлі, комори, майстерні та хліви, а поряд копали погреби для зберігання припасів. Поселення часом укріплювали з найменш захищених сторін валами, ровами та частоколами з бойовими платформами. Довкола таких фортець зазвичай формувались невеликі агломерації з кількох неукріплених сіл, мешканці яких, очевидно, у випадку небезпеки мали можливість разом з худобою переховуватись за стінами. Деякі фортеці розростались в міста, де селились ремісники й купці. Такі міста іноді складались з двох та більше дільниць, відокремлених одна від однієї валами й частоколами. Можливо такі квартали належали різним родам чи кланам племені. Біля кожної групи поселень на пагорбах було спільне кладовище. Після спалення тіла поза кладовищем, перепалені кістки скидали на дно ям, супроводжуючи їх похоронними дарами, які складались зі шматків глиняного посуду та зубів свійських тварин, рідше зброї чи коштовностей. Могили багатих та соціально значущих особистостей часто носили скіфські риси, супроводжувались багатими дарами й над ними насипались кургани. В таких могилах знаходять також вироби з бронзи та заліза центральноєвропейського та грецького походження, що свідчить про активну торгівлю з цими народами.

Історична доля неврів

Мілоградська культура з часом еволюціонувала в культуру ятвягів, західнобалтійського народу, складової частини формування майбутнього литовського етносу. До речі назва ріки Нарев, правої притоки Вісли, вірогідно є свідченням перебування тут народу неврів. А в Чортківському районі Тернопільській області є село Нивра.