Вони були першими

Якими вони були

Творцями ашельської індустрії був один з вимерлих видів архантропів, відомий як Homo erectus (Людина випрямлена)1. Ці істоти були фізично схожими до сучасних людей, хоча у їхньому зовнішньому вигляді зберігалося ще вдосталь тваринних рис. Архантропи чоловічої статі мали на зріст 165-170 см, а жінки були лише трохи нижчими від чоловіків. Всі вони були стрункими, вузькогрудими, довгоногими й грацильними з добре розвиненою м’язовою системою і могли не тільки добре бігати, але й легко лазити по деревах чи скелях. В цілому фізіологічні параметри організму були близькими до показників сучасної людини. Мова, нехай ще у доволі примітивній формі, у цих істот уже існувала. Об’єм мозку архантропів коливався в межах 800-1 300 см³ (для порівняння — об’єм мозку сучасної людини 1 400-1 800 см³), а загальний розумовий розвиток цих істот відповідав рівню нашої двох-трьох річної дитини.

Первинна індустрія

Приблизно за 1 600 000 мільйона років до Різдва на теренах східної Африки виникла технологія обробки каменю, відома як ашельська індустрія. Головним продуктом ашельської індустрії були так звані ручні сокири або, простіше кажучи, рубила. Майстер знаходив підходжий камінь (так зване ядро або нуклеус) і гамселив по ньому іншим каменем (як варіант, шматком кістки чи рогу), відбиваючи грубі, а потім щораз тонші лусочки матеріалу. В підсумку отримувалося знаряддя трикутної чи овальної форми, гостре з одного боку й заокруглене з протилежного. Округлим тупим боком рубило тримали в долоні, а топорищем для такої кам’яної сокири служила сама рука користувача. Звісно, така робота вимагала певних навичок, досвіду, терпіння й часу. Археологічні експерименти вказують, що людина з досвідом може виготовити одне рубило за кілька годин.

Технологія грабунку

Рубила використовувались для здобування їжі, однак не як зброя, а як інструмент прискорення обробки м’ясних туш. І ключовим словом тут є саме прискорення. Річ у тім, що архантропи харчувались м’ясом, проте мисливцями - в нашому розумінні цього слова - не були. Щоб конкурувати з могутніми чотирилапими хижаками їм бракувало сил. Вони якщо й полювали, то тільки на дрібну живність, на кшталт зайців, ховрахів чи куріпок, а от велику здобич попросту крали.

Головним в цій стратегії було відстежити когось з великих хижаків в момент, коли він сполює здобич, а потім всією зграєю накинутись на спантеличеного мисливця, відігнати його і нажертись від пуза. Тому треба було якомога швидше споживати їжу, або перенести м’ясо в місце де його ніхто інший не міг би дістати. При цьому волокти зі собою цілу тушу буйвола чи антилопи було б занадто важко й довго, а от порубати цю тушу на шматки за допомогою ручних рубил та відтранспортувати в безпечне місце можна було швидко. А потім спокійненько ласувати собі м’ясом та шпиком з розбитих рубилами кісток.

Втім, вижити з одними тільки рубилами в руках було б неможливо. Була ще одна компонента, яка перетворила цих істот в панів природи - це управління вогнем. Перші свідчення (щоправда, не остаточні) використання архантропами вогню майже збігаються з датою появи ашельських технологій. Завдяки всьому цьому проблему добування їжі було успішно вирішено, а там де є вдосталь їжі та безпека, всі живі організми негайно починають виконувати свою найважливішу інстинктивну програму, яку дехто називаю заповіддю Божою — плодитись та розмножуватись.

Архантропи в Європі та в Україні

Плодились та розмножувались архантропи настільки ефективно, що дуже скоро Африка стала для них затісною. За межами Африки вони еволюціонували в декілька різновидів, зокрема в Європі одним з таких різновидів була Людина гейдельберзька (Homo heidelbergensis)2. 900 000 років тому ашельські рубила з’являються на Піренейському півострові й звідти доволі швидко поширюються по всьому континенту. В пошуках їжі невеликі зграї архантропів, чисельністю в 30-40 особин, вештались лісами й степами Європи, затримуючись на якийсь час в особливо багатих ресурсами місцях — на берегах річок, озер чи поблизу родовищ кварциту й кременю, придатних для виготовлення рубил.

В Україні перші сліди ашельської культури виявлено в Закарпатті поблизу селища Королеве Берегівського району. Вік тутешнього поселення приблизно 1 000 000 років, що чинить Королево найстарішим населеним пунктом України та одним з найстаріших у Європі. Вік деяких знайдених тут кам'яних знарядь навіть оцінюється в 1 400 000 років. Всього ж на теренах України виявлено близько двох десятків свідчень перебування тут носіїв ашельської культури, котрі найбільш ймовірно належали до видів Homo erectus та Homo heidelbergensis. Втім, достеменно цього ніхто сказати не може, оскільки до наших днів дійшли тільки матеріальні залишки, але не кістяки українських архантропів, А упродовж сотень тисяч років, коли існувала ашельська культура, з'являлись нові види роду Homo.

Повільний рух вперед

Технологічна стагнація архантропів пояснюється обмеженими когнітивними здібностями, що значно зменшувало інноваційний потенціал та гальмувало культурну передачу навичок та знань. Попри це, якісь способи трансляції знань існували, оскільки дані експериментальної археології вказують, що навчитись обробляти камінь, навіть на примітивному рівні ашельських рубил, неможливо за допомогою одного тільки спостереження за процесом. Наявність оброблених нуклеусів для рубил може свідчити також про здатності до середньотермінового планування діяльності.

Тобто якісь зміни все-таки, хоч і повільно, відбувались. Європейські архантропи, на відміну від своїх африканських попередників, навчились не тільки грабувати інших хижаків, але й полювати самостійно, накидаючись усією зграєю на потенційну здобич та забиваючи її камінням і загостреними та обпаленими на вогні палицями, оскільки виготовляти справжні списи, приєднуючи кам’яне лезо до дерев’яного держака, вони ще не вміли.

Зате вони вміли зводити тимчасові курені з гілля, іноді навіть на кам’яних підвалинах які використовувалися як захист від негоди. Також, можливо, вони навчились не тільки зберігати, але й добувати вогонь. Є певні свідчення того, що європейські архантропи користувались червоним барвником — вохрою, можливо розмальовуючи ним свої тіла та усвідомлено хоронили померлих (для Homo heidelbergensis це видається майже певним). Homo heidelbergensis також вважаються винахідниками одягу, оскільки на пізньому етапі їхнього існування, клімат в Європі став значно холоднішим і без одягу виживання було б неможливим.

Що від них залишилось?

Зрештою, зміна клімату врешті-решт відіграла свою роль, призвівши до еволюції частини архантропів в новий вид розумних істот та вимирання більшої частини з них. При цьому, жоден з видів європейських архантропів не був предком сучасних європейців. Пращури людини сучасного анатомічного типу з’явились в Африці і переселились до Європи в геологічному масштабі зовсім недавно. Проте створена архантропами ашельська культура не зникла безслідно, а стала підвалиною для наступних етапів антропогенезу і, в кінцевому результаті, для культури перших справжніх людей сучасного типу.