У перших людей сприйняття світу було зовсім іншим від нашого. Вони не усвідомлювали причин подій і жили короткочасними потребами. Їх мислення було нелогічним, а пам’ять короткою. Особистість ще не викристалізувалась в розчині родового самосприйняття. Мабуть, таке існування можна порівняти зі сном. А ще — зі сприйняттям світу малюками.

Нові технології полегшують полювання і породжують спеціалізацію мисливських родів. Але прихід Великого зледеніння стає важким іспитом для праукраїнців. Разом з тим, труднощі стимулюють розвиток мислення: з’являються перші календарі і мапи. Постає архетип Матері Світу і фігура охоронця роду — шамана, яка уособлює архетип взаємодії людини з невідомим.

Клімат пом’якшується, способи мисливства удосконалюються. Життя стає простішим і приємнішим? Але зростання населення призводить до повсюдних міжплемінних війн за мисливські угіддя. Коріння їх жорстокості — в поведінці наших тваринних предків. Але зла мавпа в нас навчилась маскуватись за архетипом Захисника. Докорінним розв'язанням тисячолітньої проблеми стає перехід до цивілізованого життя.

Одомашнення тварин та землеробство створили фундамент для достатку їжі. На цьому фундаменті постала щаслива цивілізація Старої Європи, чиєю головною покровителькою її люди вважали Велику Богиню. І не дивно, що керівною силою тут стали саме жінки, які вміли з Богинею спілкуватись. Епоха матріархату? І так, і ні...