Походження лука-райковецької культури
Лука-райковецька культура культура сформувалась на основі об’єднання людей празько-корчацької (див. Празько-корчацька культура) з частиною племен пеньківської (див. Пеньківська культура) та волинцівсько-роменської (див. Волинцівсько-роменська культура) культур і охоплювала територію всієї правобережної України й Закарпаття та суміжних областей Білорусі, Молдови, Румунії (де вона відома як культура Глінча1) та Болгарії. Людність лука-райковецької культури ідентифікують із культурою літописних слов'янських племен, в першу чергу волинян, древлян, дреговичів, і можливо частково полян.
Господарство лука-райковецької культури
Основу господарства лука-райковецької людності становило орне, в північних районах вогнево-підсічне, а в південних — перелогове, землеробство й присадибне скотарство. Поля орали ралами з залізними наконечниками й без таких, запрягаючи в них коней та волів, а засівали переважно пшеницею, ячменем, житом та вівсом. Розводили велику рогату худобу, свиней, кіз. Типова для лука-райковецької культури ліпна кераміка на загал зберігає празько-корчацькі традиції, відрізняючись хіба що пропорціями та наявністю на частині посудин нерівного лінійно-хвилястого орнаменту. На поселеннях, розташованих на Дніпрі й Дністрі, трапляється невелика кількість імпортної салтівської кераміки (див. Салтівська культура) та амфор із Криму (див. Візантійська культура).
Сільськогосподарські й ремісничі знаряддя та зброю робили із заліза та сталі. В кожному поселенні була власна кузня, а в багатьох — металургійні горни. В кузнях робили наральники, серпи, коси, сокири, тесла, ложкорізи, ножі, шила, риболовецькі гачки, різні типи наконечників стріл та списів, шпори, кресала, деталі для дерев’яних відер тощо. З каменю виготовлено жорна, точильні бруски, з глини — пряслиця, ливарні форми, з кістки — гребені, шила, лощила та інше. Прикраси та деякі деталі одягу виготовляли з кольорових металів. Серед них, зокрема, традиційні для всіх слов’ян дротяні скроневі кільця, підковоподібні фібули для плащів, сережки-лунниці, підвіски-бубонці, поясні пряжки. Імпортними, найімовірніше, були скляні намистини та підвіски. На поселеннях Подніпров’я і Подністров’я трапляються знахідки арабських срібних монет, що були на той час універсальною валютою.
Села й житла лука-райковецької культури
Панівний тип поселень лука-райковецької культури — неукріплені селища, населення яких займалося сільським господарством. Для IX століття характерна поява городищ, що мали ремісно-торговельний і адміністративний характер. Топографія таких селиш досить різноманітна: від низьких терас річок і підвищень у заплаві до ділянок на плато та гірських схилах. Поселення відрізняються і за розмірами — від маленьких хутірців до великих міст, - однак найчастіше це поселення з 10-20 хатин. Дуже часто середні й малі села зі всіх сторін оточують міста й фортеці. Міста були ремісничо-адміністративними центрами племінних князівств, а фортеці, - укріпленими дерев’яними стінами, частоколами, земляними валами й ровами притулками населення під час військової загрози. Основним типом житла є традиційна для слов’ян прямокутна напівземлянка, хоча інколи трапляються й глибші будівлі. Стіни у більшості випадків мали стовпову конструкцію. Опорні стовпи встановлювалися по кутках, а також посередині кожної стіни. На півночі використовувалися зруби, на півдні — стіни з плоту, обмащеного глиною. Покрівля, очевидно, була двосхилою, причому дерев’яна основа часто засипалася зверху шаром глини. Переважають встановлені у кутку печі, складені з каменю. Менш поширеними були печі, виліплені з глини на дерев’яному каркасі або комбіновані, кам’яно-глиняні. Часто використовували великі глиняні жаровні, що застосовувалися, можливо, для просушування збіжжя. Як опалювальні споруди інколи використовувалися вогнища з глиняними черенями. Окрім жител, в поселеннях знаходились господарські будинки, ремісничі майстерні, двоярусні гончарні горни, погреби, обмащені глиною та обпалені ями для зберігання зерна.
Цвинтарі й поховальні обряди лука-райковецької культури
Поселення супроводжувались цвинтарями. На ранніх етапах існування лука-райковецької культури похоронні обряди були типовими для слов’янських племен — покійників спалювали за межами цвинтарів, прах зсипали в спеціальну урну або просто в земляну ямку, а над могилою насипали курган, величина якого залежала від статусу небіжчика. Під курганами інколи фіксуються сліди дерев’яних огорож навколо поховань. Крім урн, у похованнях трапляються горщики з їжею, дрібні металеві прикраси, ножі, наконечники стріл, скляні намистини зі слідами вогню. Протягом IX-X століть у середовищі лука-райковецького населення набувало поширення тілопокладення, що інколи пов’язують із впливом християнства слов’янської Великої Моравії2. З початком християнізації Русі обряд тілопокладення повністю витісняє обряд кремації. Серед пам’яток лука-райковецької культури відомі культові споруди у вигляді різноманітних укріплених і неукріплених святилищ. У святилищах зафіксовано рештки кострищ, камені-жертовники, кістки тварин, уламки посуду. До святилищ зазвичай примикав цвинтар, а неподалік знаходились садиби старійшин чи, можливо, жерців. Лука-райковецька культура стала основою для давньоруської культури.
Першоджерела:
Археологія Української РСР: У 3-х т. Т.3. Ранньослов'янський та давньоруський періоди. Видавництво: Наукова думка, 1971
Археологія України: Курс лекцій: Навч. посібник / Л. Л. Залізняк, О. П. Моця, В. М. Зубар та ін.; за ред. Л. Л. Залізняка. — К.: Либідь, 2005.
Енциклопедія історії України у 10 т. / Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003
Михайло Грушевський, Історія України-Руси. — Київ: Наукова думка, 1991—1998. — (Пам'ятки історичної думки України). — ISBN 5-12-002468-8
Крип’якевич Іван. Історія України. — Львів: Видавничий центр Фенікс, 1991. — ISBN 5-7707-0623-6
Аркас М. М. Історія України-Pyсі / Факс. вид. - К.: Вища шк., 1990 - ISBN 5-11-002473-1
Абашина Н. С. Райковецька культура // Енциклопедія історії України у 10 т. / Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — ISBN 978-966-00-1290-5
Брайчевський М. Літописні племена // Походження Русі. — К., 1968
Гайдай Л. // Історія України в особах, термінах, назвах і поняття».- м. Луцьк: вид. «Вежа», 2000
Галина Лозко. Українське народознавство. Видання третє, доповнене та перероблене. м. Київ. Видавництво «АрТек» 2006
Археологічні пам'ятки Закарпаття : конспект лекцій / Е. А. Балагурі, відп. за вип. К. І. Гурницький; МВ і ССО УРСР, Ужгород. держ. ун-т. – Ужгород, 1971
Походження слов'янських націй. Домодерні ідентичності в Україні, Росії та Білорусі / Сергій Плохій ; авторизов. перекл. з англ. — К. : Критика, 2015. — 432 с. — ISBN 978-966-8978-79-1
Петрашенко В. О. Слов’янська кераміка VIII—IX ст. правобережжя Середнього Подніпров’я (укр.). — Київ: Наукова думка, 1992
Михайлина Л. П. Слов'яни VIII—X ст. між Дніпром і Карпатами. — Київ: Інститут археології НАН України, 2007
Филипчук М. Райковецька культура в українському Прикарпатті: хронологія і періодизація (укр.) // Вісник Інституту археології. — Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2008. — Вип. 3.
Дяченко Д. Г. Райковецька культура в Середньому Подніпров’ї (укр.) // Археологія і давня історія України. — 2021. — Вип. 3 (40)
Третьяков П. // Восточнославянские племена, 1948
Славяне Юго-Восточной Европы в предгосударственный период / [В. Д. Баран, Е. В. Максимов, Б. В. Магомедов и др.; АН УССР, Ин-т археологии; Редкол.: В. Д. Баран (отв. ред.) и др.]. — Киев: Наукова думка, 1990. ISBN 5-12-001527-1 (рос)
Русанова И. П., Тимощук Б. А. Древнерусское Поднестровье. — Ужгород: Карпати, 1981 (рос)
Вяргей, В. С. Помнікі тыпу Лука-Райкавецкая на Беларусі / В. С. Вяргей // Археалогія Беларусі У 4 т. / НАН Беларусі, Ін-т гісторыі; Жалезны век і ранняе сярэднявечча — Мн.: Беларуская навука, 1999. — ISBN 985-08-0089-5
Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972
Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970
Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973
Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР
Історія міст і сіл Української РСР. Івано-Франківська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР
Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф. М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. — К.: Головна редакція УРЕ, 1971
Історія міст і сіл Української РСР. Кіровоградська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972
Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968
Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969
Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967
Історія міст і сіл Української РСР. Ровенська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973
Історія міст і сіл Української РСР. Тернопільська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973
Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. — К: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1966
Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971
Історія міст і сіл Української РСР. Черкаська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972
Історія міст і сіл Української РСР. Чернівецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969
дивитись всі