Вогнепоклонники давньої України

Походження культури

Білогрудівська культура вела своє походження від східної частини слов’янських тшинецько-комарівських (див. Тшинецько-комарівська культура) племен і була поширена на території України між Дністром та Дніпром. Причиною виникнення білогрудівської культури були, мабуть, розбіжності світоглядного характеру, оскільки при збіжності матеріальних культур людей тшинецько-комарівської та білогрудівської культур, різниця у віруваннях та обрядах є помітною. Вірогідно, декілька тшинецько-комарівських племен з якоїсь причини змінили релігію, відмежувавшись таким чином від своїх колишніх одноплеменців. Зміна релігії для древніх людей не була екстраординарним явищем, хоча й не траплялась надто часто. Мусило статись щось насправді важливе, щоб люди повірили новим богам.

Господарство білогрудівської культури

Втім, нова віра не вплинула на спосіб господарювання людей білогрудівської культури. Так само, як і людність тшинецько-комарівської культури вони займались землеробством та скотарством. Землеробство було орним, як тяглову силу використовували найчастіше волів, рідше коней. Вирощували пшеницю, жито, ячмінь, бобові й льон. З тварин тримали переважно корів, овець та коней. Для білогрудівської культури характерне широке використання, поряд із бронзовими, кам'яних знарядь праці: в основному шліфованих сокир, зернотерок та серпів із кремінними вкладками-мікролітами. Багато виробів з кості — зокрема зубчасті штампи для орнаментації горщиків, шила з довгих овечих костей та прясельця зі спиляних голівок стегнових костей великих копитних тварин. Посуд білогрудівців майже нічим не відрізнявся від тшинецько-комарівських взірців — такі самі горщики в формі тюльпанів, прикрашені у верхній частині гладким валиком, ополоники, кухлі із зубчастим орнаментом, слоїки та келихи. Натомість бронзи стало менше. Бронзові речі почасти імпортували з центральної та південної Європи, можливо, за посередництвом культури Ноа (див. Культура Ноа), а почасти виготовляли на місці — браслети, шпильки, спіральні підвіски, вістря списів та стріл, кинджали. Залізних предметів в поселеннях білогрудівської культури не знайдено, хоча з залізною металургією білогрудівці вже були знайомі, про що свідчать знахідки залізних шлаків.

Житла й цвинтарі

Білогрудівські поселення не мали укріплень, жителі мешкали ймовірно, в прямокутних великих напівземлянках, в яких стіни були дерев’яними, а підлогу вимазували глиною. Уздовж стін землянок вкопували стовпи, які підпирали стіни та підтримували дах. У кожній землянці було по одному, а то й по два-три глинобитні вогнища, які розташовувалися в середині житла або в ряд по його середній лінії. Часом траплялись глинобитні печі на каркасі з лози. Позаяк білогрудівці знали сівозміну і не потребували часто розорювати нові ділянки цілини, білогрудівські села довго залишались на одному місці. Тому землянки не ремонтували, а просто знищували, можливо навіть спалювали, заповнюючи яму, що залишилась різним сміттям, а поряд копали нову землянку. Поблизу поселення знаходився цвинтар, де покійників хоронили в неглибоких ямах в скороченому положенні, зазвичай з мінімальною кількістю похоронних дарів. Над могилами іноді насипали невисокий курган. На пізніших етапах існування культури все більшого поширення набирала кремація. Згідно з тогочасними уявленнями, воскресіння душі та її вихід у потойбічну реальність або майбутня реінкарнація можливі лише завдяки поєднанню енергій Землі і Сонця. А це досягається через дію вогню, який є з’єднувальною ланкою земного і небесного світу, оскільки є і під землею, і на землі, й у небесах. Тіла кремували, а рештки зсипали до урн.

Вогнепоклонники

На цвинтарях, так само як і в селах трапляється велика кількість зольників, де горіли священні вогні, деякі з яких горіли постійно, а деякі запалювати в особливі дні сонячного календаря (зимового і літнього сонцестояння та весняного й осіннього рівнодення). Ще з часів кам’яної доби сонячний небесний вогонь позначали хрестом або хрестом, вписаним у коло. Зберігаючи своє значення впродовж тисяч років, знак хреста перейшов у ранню залізну добу. Цей традиційний символ часто зустрічається в орнаментах білогрудівського ритуального посуду.

Історична доля білогрудівської культури

Етнічною основою подальшої чорноліської культури (див. Чорноліська культура), а згодом і культури скіфів-орачів (див. Культура Скіфів-орачів) стали саме білогрудівські племена, які, разом з усім своїм спадком переказали своїм наступникам культ сонця та небесного вогню.