Господарі бурштинового шляху

Походження культури кулястих амфор

Посушливий клімат, що у середині IV тисячоліття встановився на європейському континенті, змушував європейців змінювати спосіб господарювання. Звісно, більшість людей з усіх сил опиралась перемінам, однак вибору у них не було, і тому Стара Європа з краю землеробів почала перетворюватись в край пастухів. Разом з господарчими новаціями прийшли й духовні. Староєвропейська Велика Богиня, культ якої був панівним в землеробських культурах, почала втрачати свої позиції. Натомість все популярнішими ставали арійські культи Сонця та небесних богів-чоловіків. Власне в такій атмосфері всеосяжних перемін постала культура кулястих амфор. Генетичні дослідження вказують, що етнічним субстратом культури кулястих амфор була людність культури лійчастого посуду (див. Культура лійчастого посуду). Ці люди розмовляли ще неіндоєвропейською мовою, але вже знаходились під вельми значним культурним впливом аріїв. Не виключено, навіть, що імпульсом для формування культури була інфільтрація в центральну Європу якогось клану середньостогівців (див. Середньостогівська культура) чи представників репінської культури (див. Репінська культура).

Молочно-м’ясна дієта

Люди культури кулястих амфор були пастухами і розводили велику рогату худобу та свиней, а також овець та кіз. Вироблена їхніми предками здатність споживати молоко стала передумовою харчування, оскільки основою дієти стали молочні продукти. Керамічною візитівкою культури стали знамениті кулясті амфори, які знаходять далеко за межами ареалу культури. Очевидно, через свою практичність та високу якість виготовлення, ці округлі амфори поширювались серед інших племен, з якими вони контактували — від Осетії на сході до атлантичного побережжя заходу Європи. Такі амфори використовували для того, щоб переносити молоко з пасовищ до села де з нього робили сир, масло та кисляк — щоденний харч цих людей. Часом дієту доповнювало м’ясо з мисливської здобичі, а рибальство відігравало важливу роль для прибережних поселень. Землеробство також існувало, про що свідчать знахідки рогових мотик та зернотерок, але воно мало допоміжний характер.

Кулясті амфори

З кременю виготовляли пласкі й ретельно відшліфовані леза для сокир. Схоже обробленими, але більшими за розміром були тесла, які використовували для роботи з деревом. З каменю робились скребачки, вістря для стріл та списів, леза для ножів, зубила й молоти. Кістки та роги тварин також йшли в діло — з них робили шила, кинджали, мотики й інші корисні речі. Типовими були горщики з широким та коротким горлом, лійчасті миски, кубки, сулії з вузькою шийкою. Колір посуду варіюється від жовтувато-червоного до відтінків сірого і коричневого до чорного. Іноді орнамент вирізали, а жолобки заповнювали кольоровою пастою. Для виробництва своїх ідеально круглих чи цибулястих амфор гончарі вигадали власне ноу-хау, яке так і не спромоглись повторити майстри інших культур. Хоча, насправді секрет технології був геніально простим. Надутий сечовий міхур свині або бика обмазували шаром глини, давали їй висохнути і випускали з міхура повітря. Після цього до тулуба амфори додавали два або чотири вушка, через які можна було просувати мотузки та прикрашали шнуровим візерунком чи орнаментом у техніці риб'ячої луски.

Безметалева індустрія

Дуже характерними для культури кулястих амфор були парні підковоподібні кістяні поясні пряжки з прорізами та отворами для кріплення з широким паском. Очевидно, такі пряжки були статусними речами, а тому поверхня пряжок завжди була вкрита вишуканим нарізним візерунком. І взагалі, оскільки люди культури кулястих амфор дуже любили себе прикрашати, було багато ювелірних виробів, а найбільше дисків з мушель та намистин з бурштину. Бурштинові диски та мініатюрні бурштинові сокирки вірогідно служили амулетами, пов’язаними з сонячним культом. Відомий бурштиновий диск з вирізьбленою постаттю героя-лучника, на зворотному боці якого вирізано хрест з променями, що є знаними у древніх людей символом сонця. А от металевих предметів серед знахідок культури кулястих амфор було вкрай мало, що важко пояснити виключно дефіцитом сировини для виробництва. Схоже, що існували якісь табу на використання виробів з металу.

Села та житла

Житла були прямокутними в плані та невеликими за розмірами, побудованими на стовповій конструкції та дещо заглибленими в землю. Невеликі розміри жител свідчать, що основним осередком суспільства була мала патріархальна сім'я, а села були родовими. Коли ресурси виснажувались (а це ставалось доволі швидко), поблизу вирубали ділянку лісу, викорчовували та випалювали пеньки, засівали невеличкі поля, а стада переганяли на нові пасовища. Тому села що кілька років трохи змінювали свої локації. Навколо сіл відсутні сліди стін чи частоколів, хоча поселення розташовували, вибираючи місця з певним ступенем природного захисту.

Могили та цвинтарі

Не приділяючи особливої уваги своїм житлам на цьому світі, племена культури кулястих амфор надзвичайно поважно ставились до життя потойбічного. Люди культури кулястих амфор померлих ховали у прямокутних скринях, складених з кам'яних плит, які служили сімейними склепами багаторазового використання. Померлих ховали у скорченому стані, і клали їм у могилу багаті похоронні дари — посуд, крем'яні сокири та долота, відшліфовані ножі, пряжки від поясів, бурштинові прикраси (які були дуже популярними) тощо. Поховання чоловіків виділялися особливим ритуалом, розташуванням щодо інших членів сім'ї та речовим супроводом.

Очевидно, існував обряд жертвоприношень з усталеними правилами. В могили клали голови або ноги тварин та навмисно відбиті горловини амфор. Парні поховання наводять на думку, що жінок приносили в жертву і ховали разом з їх чоловіками, а вождів — разом з їхніми слугами. При цьому вождів хоронили у сидячій позі, в над кам'яними плитами гробниці насипали курган. Часто на цвинтарях поряд з кістяками людей знаходять похованих корів, які, вірогідно, не були супровідними жертвами, а якимсь свідченням культу священної тварини, оскільки також супроводжувались специфічними похоронними дарами — особливими чашами-поїлками. Цікаво, що людям культури кулястих амфор була знана трепанація черепів, яку вони виконували доволі успішно, хоча невідомо з якою метою.

Торгівля бурштином

Племена культури кульових амфор контролювали південне узбережжя Балтійського моря, а тому, на певний час, стали монополістом у постачанні бурштину, який надзвичайно цінувався в мідну та бронзову епоху. Існував так званий бурштиновий шлях1, який вів з Балтики до Адріатики і далі в Єгипет та Месопотамію. Більша частина цього шляху проходила через землі людей культури кульових амфор, що, безумовно, приносило їм значні прибутки. Не виключено, що їхня експансія в поліські землі була пов’язана саме з намаганням взяти під свій контроль ще й тутешні бурштинові родовища, а заодно й торговий шлях, який межею степу та лісостепу зв’язував Європу з північним Кавказом та Приураллям. І на деякий час їм це вдалось.

Люди культури кулястих амфор підтримували сталі торгові контакти з населенням ямково-гребінцевої кераміки (див. Культура ямково-гребінцевої кераміки) та племенами ямної спільноти (див. Ямна культура). Натомість стосунки з людьми культури шнурової кераміки (див. Культура шнурової кераміки) були вкрай ворожими, оскільки шнуровики теж намагались захопити торгові шляхи.

Врешті-решт, в тривалій та жорстокій війні, про що свідчать численні братські могили воїнів та мирного населення, перемогли саме шнуровики, які витіснили людність кулястих амфор на захід, далеко за межі українських земель, а потім повністю асимілювали їх. Втім, культура кулястих амфор була настільки оригінальною та велелюдною, що не могла не залишити свого сліду в новому, вже індоєвропейському світі. Людей культури кулястих амфор вважають одними з предків індоєвропейських народів кентумних мов2 — кельтів, італіків, іллірійців.