Скульптори та будівельники

Походження

Близько 3 700 року до Різдва група племен майкопської культури1 переправилась через Керченську протоку і почала освоювати степовий Крим. Тут вони зустрілись з людьми середньостогівської культури, які прийшли сюди з півночі. В результаті взаємної асиміляції виникла нова культура, яка успадкувала мову та частину звичаїв середньостогівців й багато корисних навичок майкопців.

Господарство кемі-обинців

Носії кемі-обинської культури були стрункими смаглявими кароокими та темноволосими людьми з вузькими обличчями й видатними носами. Основним заняттям кемі-обинців були скотарство та землеробство. Допоміжну роль відігравали полювання та прибережний морський промисел. В степах Криму та півдня материкової України кемі-обинці випасали стада овець, корів та коней. Цілком ймовірно, що короткочасні стоянки кемі-обинських скотарів у передгірних та гірських районах Криму пов'язані з сезонним випасанням тут отар овець. Крім вівчарства, кемі-обинські скотарі займалися конярством і розведенням великої рогатої худоби.

Про присутність орного землеробства свідчать зображення сохи та рала, наявність зернотерок та крем'яних вкладок до серпів. Кості биків, які знаходять в селах, носять явні сліди дуже важкої праці. З каменю кемі-обинці виготовляли шліфовані сокири з втулками та бойові молоти, а також вістря списів та стріл, скребачки, ступки й зернотерки, свердла. Оригінальними виробами з кістки були так звані ковзани (хоча справжнє призначення цих предметів досі невідоме, бо важко уявити собі морозні зими в Криму під час кліматичного оптимуму) та гральні кості, які були вельми популярними в кемі-обинському середовищі.

Металургія та гончарство

Люди з Кавказу принесли з собою навички металургії й доступ до кавказьких мідних родовищ, а тому у кемі-обинців було доволі багато мідних знарядь — шила, ножі, сокири, тесла та інші вироби. В поселеннях знайдено чимало глиняних форм для відливок сокир з провухом. При цьому керамічне виробництво кемі-обинців було доволі примітивним. Ліпили одноманітні та бідно орнаментовані горщики кількох типів, чаші на невисокому піддоні та на ніжках — так звані курильниці, миски та кухлі. Невеликі поселення кемі-обинців розташовувались на річкових терасах або понад берегами річок чи моря. Села складалися з ряду землянок з двосхилим дахом, підтримуваним дерев'яними стовпами. Крім постійних поселень, в гірській частині Криму відомі також невеликі короткочасні стоянки в печерах і гротах.

Будівельники гробниць

На відміну від багатьох інших культур мідної та бронзової доби України кемі-обинці були чудовими будівельниками. Взірцями будівельного мистецтва вважаються зокрема похоронні скрині, виготовлені зі щільно припасованих одна до одної брил, з надійним перекриттям та декоративним оздобленням стін. Також вони виготовляли антропоморфні стели — різного розміру кам'яні плити, на яких умовно позначалася голова людини, схематично зображувались окремі деталі людського обличчя та рук, зображення людей, тварин, а також різних знарядь праці, зброї й навіть епічні сюжети двобоїв якихось міфологічних героїв. До речі, на відомому Керносівському ідолі з музею Д.І. Яворницького в Дніпрі, зображення виразно перегукуються з сюжетами міфів Ріґведи2.

Дуже складним був ритуал похоронів у кемі-обинських племен. Для померлих зводили складні з тесаного каменю та дерева. Спочатку викопувалась чотирикутна яма, стіни якої обкладались добре обробленими та підігнаними одна до одної кам'яними плитами або дерев'яними колодами. Стіни похоронної камери тинькували та білили, а потім розписували фарбами, які, мабуть, імітували килими. Переважають теми, пов'язані з деревом життя та символікою родючості. На дно камери, посипане дрібною галькою, морськими мушлями або подрібненим вапном, клали померлого навзнак, або на боці, у скороченому положенні.

Похоронними дарами був глиняний посуд, різноманітні предмети з каменю, кістки та металу, які могли знадобитися померлому на тому світі. Після цього поховальна камера перекривалася кам'яними плитами або дерев'яними колодами та старанно замазувалася глиною. Навколо центральної споруди, іноді на певній відстані, споруджувалося кам'яне коло після чого над всією спорудою насипався курган. Часом на кургані встановлювали кам'яну антропоморфну стелу, як в Керносівці, або просто вертикально поставлений необтесаний видовжений камінь.

Одні з пращурів хетів

Кемі-обинці підтримували зв'язки з населенням ямної спільноти, а також, через переправу в районі острова Тузла, - з племенами північного Кавказу. Західна частина кемі-обинських племен взяла участь у формуванні ямної та усатівської культур. Натомість східна частина кемі-обинців, ймовірно, стала однією зі складових етногенезу малоазійських хетів3.