Перші вершники Європи

Генетика середньостогівської культури

На тлі цивілізаційного поступу велелюдних та заможних культур Старої Європи степові пастуші племена лівобережної України можуть видатись примітивними та дикуватими. Вони вели традиційний ще для неоліту спосіб життя, випасаючи свої стада та засіваючи клаптикові поля на околицях своїх сіл, і нічим особливим начебто й не відзначались. Проте, якісь невидимі неозброєному оку зміни все-таки відбувались, і коли настала відповідна мить, ці люди змогли запропонувати світу те, чого він найбільше в цей момент потребував.

Джерела середньостогівської культури знаходяться в сурській та дніпро-донецькій культурах степової зони України. Війна між цими затятими ворогами закінчилась перемогою дніпро-дончан. Їм вдалось відтіснити частину сурської людності на південь, до Криму та узбережжя Азовського моря, а частину — асимілювати. Втім, сталось щось дуже дивне, оскільки кінцевим результатом всіх цих процесів стала поява нової культури — середньостогівської.

В антропологічному аспекті носії середньостогівської культури являли собою результат змішування двох расових типів: неолітичного населення півдня України з домішкою середземноморських генів і однієї з останніх хвиль нордичних європеоїдів. Генетичний аналіз останків середньостогівців це підтверджує: вони були носіями батьківської гаплогрупи R1a1a1, властивої саме степовикам, та материнської гаплогрупи H2a1a, характерної для людей з півночі.

Степові вершники

Племена середньостогівської культури вели напівкочовий спосіб життя, займалися скотарством та землеробством, яке відігравало другорядну роль і було чисто жіночим заняттям. На невеликих полях поблизу осель середньостогівські жінки вирощували пшеницю-двозернянку, ячмінь, просо та горох. Землю обробляли мотиками з рогів оленя, жали серпами, зробленими з застосуванням вкладнів-мікролітів, а зерно перетирали на борошно зернотерками та ручними жорнами або товкли в ступах на крупу. Чоловіки ж випасали овець, кіз, свиней і, що найважливіше — коней. І ніби в цьому також не було б нічого особливого, - позаяк конина входила в меню більшості мисливських та пастуших племен неолітичної України, - якби не те, що середньостогівці навчились їздити на конях верхи. Про це недвозначно свідчать елементи кінської упряжі та сліди вудил на кінських черепах, які знаходять в середньостогівських поселеннях.

І це був великий прорив. Бо уявімо собі чоловіка з землеробського племені, наприклад трипільської культури (див. Трипільська культура), який надумав відвідати своїх друзів у сусідньому селі. На таку подорож йому довелось би потратити день, а той два. Тому землеробські громади були доволі замкнутими спільнотами. А от середньостогівському вершнику вистачило б кількох годин, щоб домчати до сусіднього коша, пограти з приятелями в кості (до яких середньостогівці були вельми охочі) і повернутись назад, дізнавшись про всі новини. Швидкість комунікації виросла в рази, а це було вкрай важливо для трансляції інформації, обміну знаннями й навичками і гуртування людей. Та й пасти худобу, наглядаючи за стадами з висоти кінського хребта, було простіше. На додаток середньостогівці полювали на оленів, диких ослів, козуль, кабанів, лосів, видр, вовків, лисиць та бобрів й рибалили в ріках.

Шнурові візерунки та бойові молоти

Кременевих знарядь було відносно небагато у зв’язку з відсутністю покладів кременю задовільної якості. Серед кременевих виробів переважають з двох боків ретушовані вістря стріл та списів трикутної форми з прямою основою, а також леза, виготовлені з великих пластин. Дефіцит каменю намагались замістити кістяною сировиною, а навички обробітку кості були, очевидно, успадковані від сурських попередників. З рогу виготовляли мотики, рибальські гачки, тесла, кинджали, бойові молоти, елементи кінської збруї. Середньостогівська кераміка виготовлялась з добре підготовленої глини з домішками товчених мушель.

На першому етапі кераміка була виключно кухонною, з гострими або округлими денцями та відігнутими вінцями, орнаментована гребінцевими штампами. Втім, із підвищенням життєвих стандартів, в моду почав входити й плоскодонний столовий посуд, який середньостогівські майстрині копіювали з взірців трипільського посуду. Популярними були півсферичні плоскодонні миски, кухлі та келихи, глечики, прикрашені у верхній частині горизонтальними або вертикальними смугами орнаменту, в який ніби одягали посудину згори. Варто звернути увагу на те, що на середньому етапі розвитку середньостогівської культури кераміку починають оздоблювати так званими шнуровим орнаментом — відтиском плетеного шнура, яким обмотували верхню частину посудини перед випалом. При цьому розпис фарбами середньостогівцям був невідомий, а от шнуровий орнамент, який вважається однією з найхарактерніших рис всіх ранніх індоєвропейських культур (див. Культура шнурової кераміки), вважають найдавнішим у Європі.

Додамо також, що бойові молоти, виготовлені зі шліфованого каменю або рогу, були, вірогідно, обов’язковими атрибутами кожного дорослого середньостогівського воїна. Натомість пластика середньостогівської культури, так само як і кераміка, вказує на зв’язок з трипільською культурою. Характерним є орнаментоване зображення жіночої фігурки — схематичне, з двома смугами перехрещених на грудях наколів, які вірогідно зображують деталь культового одягу жриці. Ймовірно, принаймні частина середньостогівських жінок були триполянками за походженням і намагались дотримуватись віри своїх матерів та бабусь у Велику Богиню.

Поселення та цвинтарі середньостогівців

Поселення середньостогівців були невеликими та складались з прямокутних будівель, стіни яких сплітались із лози та обмазувались глиною, а дахи крились очеретом. Ці будинки використовувались взимку й обігрівались внутрішнім вогнищем. Влітку, в місцях полювань, риболовлі та на пасовищах ставили тимчасові курені з жердин, гілок та трави, які наступного року вже не відновлювали. При розкопах середньостогівських поселень виявлено поховання з тілопокладенням у ґрунтових могилах або кам'яних скринях, зі скорченими кістяками, посипаними червоною вохрою, які супроводжувались похоронними дарами — інструментами, посудом, прикрасами з міді, статуетками людей та тварин.

Історична доля середньостогівської культури

Племена середньостогівської культури брали участь у формуванні племен ямної культури. Цей процес розпочався з появи ритуальної єдності, особливо в похоронних обрядах, масового розповсюдження шнурового орнаменту та бойових кам’яних сокир, характерних, як уже було сказано, для раннього етапу існування індоєвропейської спільноти. Середньостогівська культура була прабатьківщиною протоіндоєвропейської мови, і саме звідси розпочалась індоєвропейська експансія в Європу та Азію. Водночас продовжувала існувати дніпро-донецька культура, яка також була однією зі складових частин формування аріїв-індоєвропейців.