Троя поблизу КерчіПоходження кам'янської культури є загадковим. Ймовірно, основою культури були декілька племен (чи може навіть кланів) катакомбників, людей багатопружкової культури та невеликої групи мігрантів з північного Кавказу, які спільними силами встановили свій контроль над Керченською протокою. При цьому поселення поблизу сучасного, тепер уже відсутнього, села Кам'янка відігравало роль військового форпосту та, одночасного, торгового перевального порту.

Це укріплене поселення, яке цілком можна було б назвати містом, з точки зору географічного положення та функціональності, було дуже схожим на малоазійську Трою (див. Баденська культура). Так само як малоазійська Троя перекривала морську дорогу з Середземного моря до Чорного, укріплення в Кам’янці закривало прохід з Чорного моря в Азовське. А прохід цей мав, очевидно, дуже важливе значення.

Люди кам'янської культури знались і на рільництві й на скотарстві, але основні доходи їм приносили контроль над торгівлею через Керченську протоку, яку, щоправда, в значно пізніші часи, називали Боспором Кіммерійським. Саме тому характерною особливістю кам'янської культури була прив’язки її поселень до суходільних доріг та морських шляхів, а також висока щільність і спеціалізація окремих поселень.

Особливо було заселено узбережжя Керченського півострова, яке за щільністю тодішнього населення можна порівняти зі значно пізнішим заселенням Боспору1 античних часів. В степовій частині східного Криму ціла низка поселень контролювала дороги та водні джерела, а в горах знаходились тимчасові табори, пов'язані із сезонним відгінним скотарством.Господарство кам’янської культуриЗначна частина дорослого чоловічого населення кам’янців була воїнами-колісничими, які очевидно займались охороною торгових шляхів та переправ, зборами мит та податей. Про це свідчить величезна кількість зброї та кінської упряжі в поселеннях кам'янської культури. Цілком не виключено, що частина цих воїнів служила найманцями у володарів інших земель і привозила на батьківщину різні імпортні речі, які отримувались як платня за службу або військова здобич. При цьому все, що було вкрай необхідним для господарства, вироблялось в домашніх умовах.

З каменю робили бойові молоти, долота, тесла, леза господарчих ножів, гостряки стріл та списів, мікролітичні вклади для серпів. З кості та рогу вирізали вістря стріл, гарпуни, держаки для серпів та ножів, деталі кінської упряжі, мотики, прикраси. Домашні господарки ліпили круглобокі кухонні горщики з сильно відхиленим вінцем та, часом, зі скупим шнуровим орнаментом або лощенням. Фахівцями були тільки зброярі та ювеліри. Житла й цвинтаріПоселення кам’янської культури складались з округлих будинків полегшеної конструкції з використанням дерева, обкопаних рівчаками для відводу води. У великих поселеннях житла мали кам'яну обкладку в основі стін та систему опорних стовпів для перекриття. Всередині жител були кам’яні вогнища, а довкола будівель знаходилися споруди господарчого призначення.

Кам’янці добре знались на фортифікації та оточували великі й важливі для торгівлі й контролю над шляхами поселення могутніми оборонними стінами.

В гірській зоні використовували під житло скельні навіси з підпірними стовпами, будували потужні підпірні стіни й навіть еспланади на кам'янистих схилах. В деяких приморських поселеннях виявлено артефакти мореплавання, пристані, кострища маяків. Контакти між прибережними пунктами могли здійснюватися під час каботажного плавання.

Вірогідно, похоронні обряди були запозичені від людності катакомбної культури та, частково, від північнокавказьких племен. Існували безкурганні поховання в катакомбах з кільцями з каменю довкола могили. Небіжчиків клали в могилу навзнак, супроводжуючи поховання скромним набором посуду. Історична доля кам’янської культуриТривалий час кам’янська культура знаходилась в добрих стосунках з катакомбною культурно-історичною спільністю та культурою багатопружкової кераміки. Занепад кам’янської культури був спричинений зникненням торгових шляхів під час так званої катастрофи бронзової доби2. Людність кам’янської культури була асимільована кіммерійцями чорногорівської культури.