Чудо всеїдіння

У 1887 році в парадному залі паризького Jardіn d'acclіmatatіon1 повинна була відбутись одна з так званих виставок народів, на яких з ініціативи Карла Гаґенбека2 повинна була демонструватись іннуїтська сім’я (тоді цих людей називали ескімосами, що є для них справжньою образою). Подібні вистави, а раніше демонструвались представники деяких африканських народів, завжди викликали масовий інтерес публіки (такими тоді були звичаї європейців), але саме ця виставка збудила у французькій столиці справжню сенсацію. Втім, сенсація могла й не відбутись. Ще на кораблі іннуїти почали хворіти, а вже на суходолі й зовсім занемогли. І ніхто не міг пояснити причини цього дивного стану.

Тільки професор Рудольф Вірхов3, який своїм словом перед данським урядом гарантував іннуїтам безпеку, здогадався, що справа в дієті. Організми іннуїтів не сприймали європейської їжі, їм потрібно було якомога більше жиру і, бажано, сирого, не переробленого. Зрештою слово ескімос походить із мови американських індіанців й означає сироїда, поїдача сирої риби. Легенда стверджує, що, оскільки з жирною сирою рибою в Парижі було сутужно, іннуїтів стали підгодовувати тріскою печінкою та сальними свічками. І таке, нібито, врятувало цим людям життя.

Правда це чи ні, судити важко, однак незаперечною істиною є вражаюча всеїдність людського роду, яка, навіть на тлі всеїдності деяких інших істот є феноменальним явищем. Щосекунди в клітинах тіла відбуваються тисячі динамічних процесів. Виконання цих процесів забезпечується завдяки виробленню енергії, яка утворюється при розкладанні поживних речовин. Розклад чи синтез речовин відбувається за участю специфічних білків – ферментів, особливих білкових молекул, що здійснюють протікання хімічних реакцій в організмі.

Їх також називають біологічними каталізаторами, кожен з яких вибірково прискорює якусь реакцію обміну речовин. У людини налічується близько двох тисяч ферментів і вся ця фабрика функціонує неймовірно ефективно. Як виробився цей неймовірний механізм видобування енергії майже з усього?

І, що найголовніше, як цей механізм може змінюватись так швидко? Адже вживання молочних та інших продуктів, які були недоступні до появи землеробства, кидає виклик еволюції. 70% енергії, необхідної пересічному європейцю чи американцю, він отримує з їжі, яка первісним людям була взагалі невідома, оскільки їжу вирощену, а не зібрану чи впольовану, людство масово споживає всього лиш кілька тисяч років. А масове споживання цукру чи прироблених жирів розпочалось взагалі кілька сотень років тому.

Порівняймо мільйони років мисливської дієти та кілька сотень років сучасної. Та навіть до неї людський організм починає звикати. За ціну, звісно, масового ожиріння, серцево-судинних хвороб та багатьох інших проблем. Втім, хай там що, процес відбувається і сучасні іннуїти вже не мусять забирати з собою в подорож по Європі сальні свічки.