Політична організація

Спектр політичних систем, що діяли в праУкраїні

Слово політика (від давньогрецького πολιτικά (politiká) - справа міст) стосується не тільки міст, хоча й народилось в давньо-грецьких містах-державах: політикою там називали способи вирішення проблем жителів полісу. Не буде перебільшенням твердження, що політика була одним із важливих аспектів життя наших пращурів аж від кам'яного віку. І за цей період в праУкраїні існувало величезне різноманіття форм політичного устрою.

Однодобова історія

Частина 1. ПраУкраїна від каміння до бронзи

Люди сучасного типу з'явились на теренах України десь із сорок тисяч років тому. То спробуємо собі уявити, що цей період - всього лиш одна доба. Які найбільш важливі події вона вмістила? Тут, в першій частині огляду, розглянемо часи, які звично вважати передісторією. Але в нашій метафорі це був період від початку доби аж до пізнього вечора...

Часописи української вдачі

Як історичні події формували національний характер

Як свідчать сучасні дослідження, при народженні ми отримаємо щось на кшталт мільйонів уламків пам’яті своїх далеких пращурів. І чим більше поколінь жили в певних умовах, тим відчутніше лунають в нас їхні голоси: суворих древніх мисливців, неквапливих трипільських землеробів, завзятих войовничих степняків... Як складався той хор, що змалечку пошепки наспівує нам пісні про власну долю, формуючи при цьому долю нашу?

Час міді та збіжжя

Книга 2: Від трипільців до аріїв

Часи міді та збіжжя збереглись в міфах людства як спогади про золотий вік. Це був світ, де між людьми панувала злагода, а Велика Богиня дарувала їм все, що потрібно для щастя. Все? Мабуть, ні, бо знайшлись люди, які чомусь не захотіли так жити. І сотворили свій світ. Той, у якому зараз живемо ми з Тобою. Ким були ті люди та що їх не влаштовували у світі щастя? Як саме вони вплинули на українську вдачу?

Українські легенди

Оновлене бачення знайомих персонажів

Коли йдеться про величезні інтервали часу, про буття і перетворення народів та культур, наше сприйняття налаштовується на узагальненість. Але справжні емоції у нас викликають явища іншого плану: долі людей, дії та характери персонажів, - як історичних, так, можливо, й вигаданих. В цьому розділі ми доторкнемось само до такої конкретики...

Золота доба Трипілля

Трипільська археологічна культура

Трипільська минувшина — одна з підвалин української культури. Трипільці були майбутніми нами, та, при цьому, виключно нами вони не були, оскільки окрім нас, українців, стали пращурами для багатьох інших народів. І це треба прийняти, як належне, пам’ятаючи, що трипільська культура є невіддільною і, безсумнівно, вкрай важливою частиною спадку Старої Європи.

Герої буджацького степу

Усатівська археологічна культура

Перші античні Олімпійські ігри (Ὀλυμπιακοὶ ἀγῶνες) відбулись в 776 році до Різдва Христового. Але це офіційно. А неофіційно? Ймовірно далеким прообразом класичних олімпійських ігор були змагання, які регулярно відбувались на березі Хаджибейського лиману. Щоправда, ціль та дух цих змагань діаметрально відрізнялась і від класичних, і від сучасних Олімпіад.

Купці й пірати Криму

Кам’янська археологічна культура

Йоганн Вольфґанґ фон Ґете вустами свого уславленого Фауста сказав колись, що війна, торгівля і піратство - три види сутності одної. Люди кам’янської культури були саме такими — воїнами, піратами, торгівцями, а ще - майстрами, будівельниками й пастухами. На додаток походження їхнє досі залишається загадкою. (читати далі)

Пострах Європи

Шнурової кераміки археологічна культура

Культуру шнурової кераміки називають також культурою бойових сокир. І ця друга назва, є, очевидно, найбільш влучною. Мабуть немає серед предків українців людей більш войовничих та безкомпромісних, аніж цей народ.

Політичний устрій в давнинуПолітика в широкому сенсі - це сукупність дій, пов’язаних із прийняттям рішень у будь-яких більш-менш автономних групах людей та боротьба за контроль і розподіл ресурсів та статусів у цих групах. Тому навіть мисливці-збирачі кам’яного віку, коли врегульовували взаємодію між людьми в своїх громадах, займались саме політикою. Отже не дивно, що список політичних систем, які знала історія праУкраїни, є досить довгим та різноманітним і включає як державні, так і недержавні форми. Причому останні утвердились лише у відносно новий час.

Тут слід зазначити, що не існує якоїсь загальноприйнятою дефініції такого явища як держава, однак одним з найбільш поширених є дефініція німецького філософа та соціолога Макса Вебера (Maximilian Carl Emil Weber, ⋆21.04.1864 – †14.06.1920), який описує державу як примусову політичну організацію з централізованим урядом, що зберігає монополію на законне застосування сили в межах певного періоду й території. Очевидно, що не тільки мандрівні групи мисливців-збирачів, а й навіть досить значні та складні племінні суспільства, засновані на скотарстві чи землеробстві, існували без будь-якої повноцінної спеціалізованої державної організації, і ці бездержавні форми політичної організації фактично переважали протягом усієї передісторії та більшої частини людської історії та цивілізації. На теренах сьогодняшньої України держави почали з’являтись в добу пізньої бронзи, синхронно з державними утвореннями в інших регіонах Європи.

Далі наведемо огляд форм політичного устрою, які існували в праУкраїні на різних етапах її історії.

Первісна зграяПервісна зграя це системна цілісність, структурована група архантропів чи ранніх людей сучасного анатомічного типу, які активно підтримували взаємний контакт і координували свої дії. Первісна зграя складалась з особин, які виконували ряд важливих життєвих функцій, бувши членами тієї або іншої зграї впродовж більшої частини свого життя. Саме зграя (а не стадо) первісних протолюдей послужила основою створення людського соціуму.

РідРід - це форма політичної організації характерна для палеоліту й початків мезоліту. Невелика група, не більша за велику сім’ю з 2-3 поколінь, як правило складалась зазвичай з кількох десятків кровних родичів. Роди могли розділятися (навесні й влітку) або групуватися (у зимових таборах) залежно від сезону, окремі групи родичів могли тимчасово приєднуватися до інших родів. Структура влади в первісних громадах була цілковито егалітарною – влада не давала жодних привілеїв. Найкращі мисливці чи шамани користувались авторитетом групи, однак рішення ухвалювались колективним обговоренням старійшин на основі звичаєвого права. Порушників звичаїв карали відлученням від роду.

Плем’я Плем’я є політичною одиницею, сформованою з організації сімей (включаючи клани та роди), заснованою на соціальній чи ідеологічній солідарності. Членство в племені зазвичай ґрунтується на таких чинниках, як спорідненість (клан), етнічна приналежність (народ), мова, місце проживання, політична група, релігійні переконання, усна традиція та/або культурна практика.

Сучасні дослідження свідчать, що племінні структури являли собою один із типів соціальної адаптації, що передбачала присутність певного контролю над ресурсами. Такі структури виявились достатньо гнучкими, щоб координувати виробництво та розподіл продовольства в періоди дефіциту, не обмежуючи людей у часи надлишку. Племена мають більше соціальних інститутів, таких як вождь чи рада старійшин. Вірогідно, племена, як форма політичного устрою, почали з’являтись наприкінці палеоліту та в мезоліті.

ВождівствоВождівство це форма ієрархічної політичної організації в неіндустріальних суспільствах, як правило, заснована на спорідненості, і в якій офіційне керівництво монополізовано законними членами певних сімей чи родів. Ці еліти утворюють політико-ідеологічну аристократію відносно всієї групи. Вождівствам властиві постійні та інституціоналізовані форми політичного керівництва (вождь), централізоване прийняття рішень, економічна взаємозалежність та соціальна ієрархія. Статус вождя передавався у спадок, на відміну від статусів лідерів громад, які ґрунтувались на особистих заслугах. Іншою особливістю вождівств є повсюдна соціальна нерівність. Існували принаймні два суспільних класи, належність до яких була успадкованою - еліта та простолюдини.

Союзи вождівствСоюзи вождівств керували союзами племен, які довгий час лишались стійкою формою політичної організації. Групи простих вождівств, які контролювались з одного верховного центру і керувались верховним вождем - .стали більш складною формою політичної організації. Союзи племен мали два або навіть три рівні політичної ієрархії. У дво- чи трирівневих вождівствах вожді вищого рангу контролюють низку вождів нижчого рангу, кожен з яких управляє певною територією.

Політичний контроль тримається на здатності вождя підтримувати доступ до достатньо великого обсягу данини, що передається йому нижчими вождями. Ці нижчі вожді, у свою чергу, збирають з громад, підконтрольних їм. На вершині статусної ієрархії знаходився верховний вождь. В пізньому середньовіччі деякими кочівниками Євразії було створено надскладні вождівства. Кількість структурних рівнів у таких вождівствах була рівною або навіть перевищувала кількість структурних рівнів у пересічній середньовічній державі.

ТеократіяТеократія це форма правління, за якої одне або кілька божеств визнаються верховною владою, яка дає божественне керівництво посередникам-людям, які займаються щоденними справами управління. Слово теократія походить від грецького θεοκρατία (теократія), що означає правління Бога. Термін теократія був запропонований римсько-єврейським істориком Йосифом Флавієм (Josephus Flavius, ⋆близько 37 року — †близько 100 року), котрий цим словом описав державний устрій, у якому бог був сувереном, а слово бога законом. У чистій теократії вважається, що лідер громади, племені чи держави має особистий зв’язок із божеством чи божествами і є виключно транслятором божественної волі. Трипільські союзи племен, ймовірно, були теократичними.

Міста-державиМіста-держави стали історичними першими формами державності, коли ще були відсутні засоби контролю достатньо великі території та численних груп людей. Форми правління були різними – від народних зборів до спадкової монархії. Вірогідно, перші міста-держави праУкраїни належали до кам’янської, чорноліської та сабатинівської культур.

КонфедераціяКонфедерація - постійний союз суверенних політичних утворень, часом з різними формами політичного та суспільного устрою для спільних дій в стосунку до інших політичних суб’єктів. Зазвичай такі союзи створювались для боротьби проти якогось спільного ворога і після перемоги вони найчастіше розпадались, хоча часом і розростались в імперії. Прикладом тут є конфедерація сарматських, скіфських, слов’янських, та фракійських племен черняхівсько-київської культури, котра після перемоги над готами розрослась до імперії Атили.

МонархіяФорма політичного устрою, за якої одна особа – монарх - є главою держави довічно або до зречення. Політична легітимність і повноваження монарха можуть варіюватися від обмежених і значною мірою символічних (конституційна монархія) до повністю автократичних (абсолютна монархія), які можуть охоплювати виконавчу, законодавчу та судову сфери. Переказ влади в монархіях у багатьох випадках була спадковим. Велику роль в монархіях відігравали аристократичні олігархічні клани.

ІмперіяЦе політична одиниця, що складається з кількох територій та народів, і зазвичай створються шляхом завоювання та розділених між панівним центром і підлеглими периферіями. Латинське слово imperium, яке стосувалось повноважень магістрату наказувати, поступово набуло значення територія, на якій магістрат може ефективно виконувати свої команди, тоді як термін імператор спочатку мав почесне значення командувач. Титул надавався полководцям, які перемогли в битві. Імперія може включати регіони, які юридично не входять до території держави, але знаходяться під її прямим або опосередкованим контролем - наприклад, колонія, клієнтська держава або протекторат.

Центр імперії (іноді його називають метрополією) здійснює політичний контроль над периферіями. В межах імперії різні групи населення мають різні набори прав і управляються по-різному. На відміну від федерації, яка є великою державою, що добровільно складається з автономних держав і народів, імперія — це велика держава, яка панує на територіях за межами її початкових кордонів. Американський політолог Рейн Таагепера (Rein Taagepera, ⋆28.02.1933) визначив імперію як будь-яке відносно велике суверенне політичне утворення, компоненти якого не є суверенними. В історії праУкраїни імперіями були Велика Скіфія, а також Русь.

Як жили праукраїнці

Психоархеологія України