Єдиними очевидними свідоцтвами розумного життя сотні тисяч років тому лишаються кам’яні знаряддя. Відповідно до способів виготовлення цих знарядь археологи виділяють спочатку так звану олдувайську, а потім більш «просунуту» ашельську технологію. Але власно способи обробки каміння були тільки одним із аспектів постійної боротьби за виживання.

Про епоху раннього палеоліту на теренах сучасної України можна сказати досить небагато. Протягом сотень тисяч років нечисленними мешканцями тут були попередники людей архантропи, чий простий побут науковці характеризують поняттям ашельської археологічної культури.

В цей період на різних теренах виникають відмінні форми розумного життя. Ніби для того, щоб взяти участь в загальних перегонах і гарантувати цим розвиток Розуму на планеті. Переможцями цих перегонів стали наші предки. Але на довгий час їх конкурентами лишаться представники ще однієї успішної раси, які першими опанують Європу.

В ті часи теренами праУкраїни бродили попередники людей розумних, яких називають архантропами. Вони створили так звану ашельську археологічну культуру. Ашельці користувались вогнем, хоча й не вміли його добувати, з каменю виготовляли примітивні рубила, а від негоди ховались у куренях з гілля. Степові пірати, вони викрадали здобич у чотириногих хижаків або перебивались стервом. І так тривало сотні тисяч років...

Істота, що не боялась вогню, твариною однозначно вже не була. Та чи можна було назвати її людиною? Бо у цієї істоти ще не було особистості. 40 000 років тому, в час вогню та каміння, вона, ця істота, тільки вчились уявляти, думати словами, відрізняти минуле від майбутнього та зберігати знання. Людська особистість ще тільки почала творитись. Про те, як вона поставала і як це діялось на теренах майбутньої України говориться в цій книзі.

Поява роду людського на тлі тваринного царства досі лишається загадковою. Дійсно, може скластись враження, що нас із мавпами від спільного предка відокремив лише незначний еволюційний стрибок. Бо настільки вражаючим здається збіг не тільки геномів, а й нашої поведінки із, наприклад, шимпанзе, Але більш уважний розгляд породжує питання, на які й досі не маємо впевнених відповідей...

Сучасна наука дає масу підтверджень нашої спорідненості із тваринами. І це в цілому підтверджує еволюційний характер творення людських тіл і людської психіки. Але шлях еволюції розуму не був однозначним. Скоріше він нагадував перегони, в яких брали участь суттєва кількість видів розумних істот. Чи запускав хтось такі перегони?

Ми уже розглянули найбільш значущі гіпотези щодо початку олюднення і переконались в їх обмеженості. Але існує ще один підхід, який виходить із специфічних умов існування наших прапредків в можливій колисці людства — так званій Рифтовій долині в східній Африці. Чи здатен він відповісти на основні питання, які лишали відкритими інші напрямки?