Походження культуриПопередниками бондарихинців є племена мар'янівської культури (див. Мар’янівська культура), які знаходились під впливом, а може, навіть, і під владою, якоїсь групи зрубних племен (див. Зрубна культура). Антропологічно бондарихинці були людьми високими на зріст, круглоголовими, широколицими, русявими й сіроокими. Вони належали до балтської групи народів, яка за часів бронзової доби заселила більшу частину східноєвропейських рівнин. Ще й досі ареал розселення балтських племен чітко визначається за давньобалтськими гідронімами, які збереглись до наших часів. Навіть назва ріки, а потім і міста Москва, походить, вірогідно, від балтського Mask-ava — багниста, низинна ріка.Господарство бондарихинської культуриОснову господарства становило розведення великої й дрібної рогатої худоби, свиней, яке доповнювалося землеробством і полюванням. Люди вирощували просо, ячмінь, пшеницю, жито, горох. Значну роль надалі відіграли полювання та рибальство. Знарядь праці та зброї з каменю багато і вони представлені різноманітними шліфованими сокирами, зернотерками, ступками, ливарними формами, кремінними наконечниками стріл із двосторонньою ретушшю, а також серпами й вкладками для серпів, ножами, скребачками. Бронзові вироби нечисленні, представлені переважно сокирами, серпами, ножами й шилами, які вироблялись місцевими майстрами з бронзового лому. Свідченням місцевого походження бронзоливарного виробництва є знахідки ллячок, шлаків та ливарних форм. А от окремі вироби із заліза з’являються тільки на пізньому етапі розвитку. Кераміка бондарихинської культури представлена переважно високими горщиками із широким горлом і невеликим плоским дном, орнаментованими ямками на кшталт виноградних грон та гребінцевими штампами. Як і на кераміці зрубної культури, зустрічаються схематичні знаки, які, можливо, є піктографічним письмом, чий зміст не розшифровано.Селища й цвинтаріСелища бондарихінців розташовувалися переважно в заплавах на невеликих пагорбах або схилах берегів рік. На пізньому етапі розвитку культури з'являються укріплені поселення - городища. Житла були однокімнатними, рідше двокімнатними напівземлянками або наземними будівлями каркасно-стовпової конструкції. У центрі житла розташовувалося обкладене камінням вогнище. Своїх покійників бондарихинці хоронили на цвинтарях, які знаходились поблизу поселень — тіла спалювали, перепалені кістки зсипали в урни та закопували в невеликих ґрунтових ямках. Відомі поодинокі підкурганні поховання. В могили як похоронні дари клали цілий, а дуже часто й навмисно розбитий посуд або фрагменти кераміки. Історична доля бондарихінської культуриБондарихінські племена розділились на дві частини. Північні племена мігрували на північ, зберігши свою галіндську ідентичність. Натомість південна частина бондарихінців стала основою для формування лебедівської культури (див. Лебедівська культура) середньої Наддніпрянщини.