Кельти, бої, бойки?

Кельти Карпатського регіону

Історія кельтського народу боїв складна й заплутана. Перші згадки про них з’являються у зв'язку з галльським1 вторгненням у північну Італію. Після серії воєн вони зазнали рішучої поразки від римлян і їх територія стала частиною римської провінції Цизальпійська Галлія. Бої були вигнані з регіонів, які вони займали і мігрували в Подунав’я, на терени які пізніше отримали назву Богемії (Bohemia) та Баварії (Bayern), себто земель Боїв. Крім того, археологічні дані свідчать про те, що у ІІ столітті до Різдва бої розширили підконтрольні території на землі польської Сілезії. Посилаючись на перших відомих історичних боїв, Полібій2 розповідає, що їхнє багатство складалося з худоби та золота, що вони залежали від сільського господарства та війни, і що статус людини залежав від кількості товаришів і помічників, які він мав. Останні, імовірно, були ambouii, на відміну від статусної людини, яка була bouios, що можна тлумачити, як власник худоби, а bouii спочатку були класом, а не етнічною групою. На терени України бої мігрували з території сучасних Баварії та Чехії й проживали компактними групами у Закарпатті та окремими поселеннями в Галичині.

Землероби та металурги

Основними заняттями населення було землеробство й скотарство. При цьому землеробство латенців-боїв було дуже добре розвиненим. Знайдено більше як вісім десятків категорій, пов’язаних з обробітком землі, зокрема це залізні плужні лемеші, серпи й коси. Не тільки кам’яні інструменти (за винятком ручних жорен) вже не зустрічались, але й знаряддя з бронзи виходять з ужитку. Всі інструменти й в достатній кількості виготовляються з заліза та сталі. Ліплена вручну кераміка вживається тільки в деяких домогосподарствах, та й то виключно для кухонних потреб. Столовий посуд виготовляється фаховими гончарями на гончарному колі. Популярною була чорна графітова кераміка з вертикальним орнаментом зі штрихів, нанесених гребінцевим штампом. Поблизу села Оклі Гедь (Клиновецька гора) на Берегівщині існував потужний металургійний центр, де на невеликій території було зосереджено майже півтори сотні горнів та кільканадцять ковальських майстерень. Там виготовляли мечі кельтського типу, наконечники списів, лемеші плугів, серпи, коси й навіть такі складні інструменти, як пружинні ножиці для стрижки овець.

Села та міста боїв

Закарпатські та галицькі бої мешкали в неукріплених поселеннях, які, щоправда, намагались зводити у важкодоступних місцях — біля струмків на відокремлених висотах або крутих схилах. Житлами служили невеликі землянки або напівземлянки на стовповій конструкції зі стінами плетеними з лози та обмазаними глиною, на камінному цоколі та солом'яним дахом. Зазвичай хати були прямокутними, хоча зустрічаються також округлі землянки з подібним дахом і стінами. Обігрівались такі будівлі вогнищами з каменю та глини, а вздовж стін знаходились земляні лежанки. В Закарпатті на горі Ловачка поблизу сучасного Мукачева існувало укріплене поселення, яке, одночасно було ремісничим та торговим центром округи й, можливо, резиденцією місцевих вождів. Вище витоків Дністра античний географ Птолемей3 розмістив місто боїв Карродунон (Carrodūnon), назва якого перекладається з кельтської як Кам’яна Фортеця. Щоправда докладна локалізація цього міста наразі невідома. На думку Миколи Бандрівського4 Карродунон знаходився в межах трикутника Самбір — Рудки — Мостиська. Власне, сюди з Ужоцького перевалу виходив один з найважливіших торгових шляхів, який у середньовіччі одержав назву Руська Путь5. Локалізацію інших кельтських міст України, описаних Птолемеєм, теж поки що не встановлено. Вірогідно, що Маетоніум знаходився десь в районі Бурштина — Галича, а може й був найдревнішим Галичем. Вібантаваріум — десь на Дністрі між Хотином та селом Збруч, Еракатон — можливо на пагорбі Баба поблизу села Ленківці у Дністровському районі Чернівецької області.

Цвинтарі та релігія

Цвинтарі кельтів це, зазвичай, кургани із залишками кремації в урнах чи ямах, іноді з трупопокладеннями. Греко-римські автори вказують, що бої, як і всі кельти вірили, що душі перевтілюються через певну кількість років, ймовірно, після того, як проведуть час у потойбічному світі, а тому супроводжували поховання спеціальними дарами. Релігійні церемонії проводили, зазвичай, у священних гаях та інших природних святилищах, на кшталт джерел, колодязів та річок, духам яких часто складали жертви у вигляді коштовних предметів. За релігійними церемоніями наглядали жерці, які також були суддями, вчителями та хранителями історії. Зважаючи на деталі орнаменту кераміки у карпатських боїв мав місце і солярний культ, вірогідно місцевого походження.

Історична доля карпатських кельтів

Занепад латенської культури у Закарпатті пов’язаний з експансією гето-дакських фракійських племен (див. Поєнешти-лукашівська культура), а пізніше і з римськими завоюваннями. Закарпатські та галицькі бої були поступово асимільовані людністю зарубинецької, пшеворської та поєнешті-лукашівської культур, які успадкували чимало латенських рис, а етнографічній групі українців, карпатським бойкам, навіть залишили у спадок свою етнічну назву.