Типи мислення

Наші пращури могли мислити інакше від нас. Як саме?

Коли читаємо книжки або дивимось фільми й серіали про стародавню історію, то зустрічаємо персонажів, що діють в умовах минулого, але мислять точнісінько як ми самі. Неважко здогадатись, що такий підхід авторів «історичних реконструкцій» навряд чи відповідає істині. Але чи можемо ми насправді відтворити особливості мислення та світосприйняття далеких пращурів? Сучасна наука дає нам підстави для оптимізму...

Психоархеологія: навіщо

За історичними подіями бачимо мислення їх творців

Відомий афоризм твердить, що «Історія вчить тому, що вона нічому не вчить». Дійсно, в часописах ми бачимо, як здається, нескінченне повторення тих самих людських помилок. Але якщо бачимо, що ніяк не навчимося засвоювати певні уроки, то чи не спробувати щось змінити в самому навчанні? Підхід, який ми називаємо Психологічною археологією, є саме такою спробою.

Час вогню та каміння

Книга 1: Людинотворення кам'яної доби

Істота, що не боялась вогню, твариною однозначно вже не була. Та чи можна було назвати її людиною? Бо у цієї істоти ще не було особистості. 40 000 років тому, в час вогню та каміння, вона, ця істота, тільки вчились уявляти, думати словами, відрізняти минуле від майбутнього та зберігати знання. Людська особистість ще тільки почала творитись. Про те, як вона поставала і як це діялось на теренах майбутньої України говориться в цій книзі.

Космографія внутрішнього Світу

Спираємось на класичну модель Карла Юнга

З чого починається особистість? Навіщо наша пам’ять зберігає досвід предків. Структура особистості: класична модель Карла Юнга. Ядро внутрішньої галактики: Я та Персона. Що за межею: Тінь та колективне несвідоме. Юрба всередині нас: субособистості. Взірці поведінки: архетипи в колективному несвідомому. Кристалізація особистості та національний характер.

Час міді та збіжжя

Книга 2: Від трипільців до аріїв

Часи міді та збіжжя збереглись в міфах людства як спогади про золотий вік. Це був світ, де між людьми панувала злагода, а Велика Богиня дарувала їм все, що потрібно для щастя. Все? Мабуть, ні, бо знайшлись люди, які чомусь не захотіли так жити. І сотворили свій світ. Той, у якому зараз живемо ми з Тобою. Ким були ті люди та що їх не влаштовували у світі щастя? Як саме вони вплинули на українську вдачу?

Архетипи — звідки вони?

Як формується те, що нас формує

Засади нашого мислення: спеціалізація мозкових півкуль та стереобачення реальності. Мислення предків: коли півкулі мозку діють окремо. Неконтрольована уява: звідкіля з’являються боги. Перемога розуму над уявою: коли і як це сталось. Вони ще тут: архетипи давнини транслюються через нейромережі мозку. Досліджуємо коріння: психологічна археологія вивчає формування національних архетипів через історію нашого народу.

Час залізних мечів

Книга 3: Кімерійці, скіфи, сармати

В час залізних мечів на теренах, які майже збігались з сучасними кордонами України, існувала держава, що об’єднувала в собі різні народи. Ці люди, звісно, не знали, що їхні нащадки зватимуть себе українцями, але приготування українського борщу уже розпочалось. Уже розгорявся вогонь під етногенитичним казаном, яким була тоді Україна. І це був скіфський казан. Про часи становлення українського народу йде мова в цій книзі.

Як живе пам'ять пращурів

Генетичне наслідування вражень

Ми всі дещо чули про нейронні мережі, які є підґрунтям роботи мозку. А також про генетичну пам’ять, через яку наслідуємо риси пращурів. І ще - про особливе закарбовування в пам’яті тих, подій, які супроводжувались сильними емоціями. Тож зберемо все це до купи, щоб зрозуміти, як можемо пам’ятати те, що коїлось із нашими далекими предками.

Первісна телепатія

Які психічні здібності допомагали прапредкам

Завдяки м’ясоїдінню першолюди одержали необхідну енергію, щоб забезпечити потреби мозку, а отже й розвивати розум. І, разом з тим, їх важливою перевагою стала також потужна психічна енергія. А ще, схоже, - здатність до телепатії, які суттєво допомагала взаємодії в групі. Що ж нині заважає нам використовувати такі здібності?

Про еволюцію мисленняМислення людей знаходиться в процесі постійного еволюційного розвитку. В загальних рисах цей еволюційний шлях можна відслідкувати, спостерігаючи за етапами розвитку мислення сучасних дітей від народження до настання дорослого стану. Всі діти проходять ці стадії в однаковій послідовності під впливом таких факторів, як дозрівання нервової системи, накопичення досвіду, розвиток мовлення і виховання. Очевидно, що це є свідченням дії так званого біогенетичного закону (грецьке βίος — життя та γένεσις — походження), сформульованого німецькими зоологами Фріцом Мюллером (Johann Friedrich Theodor Müller, ⋆31.03.1822 - †21.05.1897) й Ернстом Геккеллем (Ernst Heinrich Philipp August Haeckel, ⋆16.02.1834 — †09.08.1919). Біогенетичний закон вказує, що – організм (особина) в індивідуальному розвитку (онтогенезі) повторює в скороченому й закономірно зміненому вигляді еволюційний розвиток свого виду (філогенез). Отже, за час свого дитинства людина проходить стадії розвитку мислення всього людства в цілому.

До найважливіших аспектів розвитку мислення належить баланс в функціонуванні правої та лівої півкуль мозку, які виконують принципово різні функції. В спрощеній формі можна сказати, що ліва півкуля забезпечує логічне мислення, а права - конкретне образне. Це означає, що кожна півкуля може самостійно забезпечити аналіз інформації, але тільки певної спрямованості. При цьому спеціалізація півкуль мозку дитини відбувається поступово. Одразу після народження обидві півкулі беруть участь у всіх мозкових процесах, але в віці 6-7 років відбувається спеціалізація творчої правої півкулі, а спеціалізація раціональної лівої півкулі завершується приблизно до 9-10 років. Це, приблизно, відповідає певним етапам у розвитку мислення людства в цілому.

Так само, як і у маленьких дітей, спочатку людське мислення було таким, що безпосередньо обробляє сигнали відчуттів без участі слів та будь-якої логіки (так званне сенсомоторне невербальне інтуітивне мислення). Потім в мисленні з’являються назви речей та дій — слова, але розум ще не виділяє окремих складових явищ, не фіксує причин і наслідків (образно-вербальне дологічне правопівкульне мислення). Надалі із розвитком лівої півкулі мозку закріплюється уявлення про причинно-наслідкові зв’язки в звичному світі, але якщо ситуація стає незвичною, то права півкуля може брати управління на себе, впроваджуючи суто інтуітивне бачення (такий тип мислення із переключенням півкуль мозку ще називають бікамеральним). Нарешті, ліва півкуля досягає зрілості і бере все під контроль логічного бачення світу, якому нас навчив соціум та власний досвід (лівопівкульне, вербальне, логічне мислення). Саме так мислимо сьогодні ми з вами.

На відміну від розвитку дитини, еволюція мислення людства визначалась не часовими інтервалами, а значущими змінами в умовах його існування:
● першу таку сходинку — перехід до образно-вербального дологічного мислення - людство подолало, коли навчилося полювати на велику дичину, будувати житло та шити одяг;
● друга сходинка — поява бікамерального інтуітивно-логічного мислення — підкорилась людям в період неолітичної революції, коли вон опанували землеробство й скотарство;
● на третю сходинку — вербального логічного мислення — людство піднялось, коли в період так званого “осьового часу” почали утверджуватись товарно-ринкові відносини і люди стали бачити себе самостійними діячами. І таке мислення було вже не так суттєво відмінним від нашого сьогдняшнього.
Не буде дивним припущення, що попереду у людства є ще кроки еволюції мислення в напрямку сбалансованності і синхронної роботи півкуль мозку. Що саме стимулюватиме ці зміни, маємо шанс побачити...

Без слів і майбутнього: cенсорномоторне невербальне інтуїтивне мисленняСенсорномоторне невербальне інтуїтивне мислення можна спостерігати у дітей в кінці першого та на початку другого року життя, ще до оволодіння ним активною мовою. І власне так мислили людські предки – архантропи. Їх мислення були невербальним, себто звичний всім сучасним людям внутрішній діалог в їхніх головах ще не звучав. Інформація оброблялась за допомогою візуальних образів та відчуттів, а мова виконувала виключно сигнальні функції.

Вони не мали відчуття часу, не відрізняли вигаданого від реального, особистості в звичному нам сенсі у них не існувало. Їхня поведінка була позбавлена раціональності й здатності щось передбачати та планувати, вона була майже цілковито інстинктивною. Австралійські аборигени називали час праісторії людства alcheringa – час сновидінь, вірогідно тому, що пралюди не знали межі між сном та дійсністю. Перші люди сучасного анатомічного типу, які з’явились в Африці десь 300 000 років тому, нічим в своєму мисленні від архантропів не відрізнялись.

Запуск уяви: правопівкульне, образно-вербальне, дологічние мисленняПравопівкульне, образно-вербальне, дологічние мислення зформувалось в часи, які можна назвати періодом нейрологічної революції. Американський еволюційний біолог Джаред Даймонд (Jared Mason Diamond, ⋆10.09.1937) назвав цю подію, кульмінація якої припадає на 40 000 рік до Різдва, великим стрибком уперед (Great Leap Forward). За цей короткий період часу (в історичному масштабі, звичайно ж) люди стали полювати на велику дичину й рибалити, попередньо зметикувавши, що з каменю можна виробляти не тільки сокири, топорищем яких служила власна рука, але й леза та гостряки списів, які можна було прикріпити до дерев’яного держака, а також почали вичинювати шкіри, шити одяг й будувати житла. Цікаво, що неандертальці, які не є нашими прямими предками, пережили свій великий стрибок уперед на кілька десятків тисяч років раніше і багато в чому стали для людства вчителями.

Під час великого стрибка люди навчились обмінюватись речами хоронити померлих родичів та доглядати за хворими й пораненими. Почала працювати уява, про що свідчить поява мистецтва, складатись особистість, люди стали прикрашати себе, проявляючи власну індивідуальність. Спосіб ментальної обробки інформації розділився на два канали, на додаток до сенсорно-візуального, з’явився ще й вербальний, проявляючи себе внутрішнім діалогом. Люди почали усвідомлювати себе, зрозуміли, що існує час, виробили навички обміну інформацією, навчились співати й танцювати, з’явились початки релігійних культів. Отже тип мислення змінився. В ньому виразно почала домінувати права півкуля. При цьому воно ще лишалось дологічним.

Логіка і фантазії: бікамеральне, вербально-образне, інтуїтивно-логічне мисленняТермін бікамеральність розуму означає, що активними є обидві мозкові півкулі, але діють вони, умовно кажучи, "по черзі". На цей щабель мислення могли вивести розвиток мови, виробничих навичок та соціальних стосунків, які, вірогідно, стимулювали розвиток логіки та, своєю чергою, функцій лівої півкулі мозку.

Гіпотезу про бікамеральний розум висунув у 1976 році американський психолог Джуліан Джейнс (Julian Jaynes, ⋆27.02.1920 – †21.11.1997 ) в книзі Походження свідомості в розпаді бікамерального розуму (The Origin of Consciousness in the Breakdown of the Bicameral Mind). Коротко, теорія бікамеральності, зводиться до твердження, що кожна з півкуль мозку була наділена власною свідомістю (звідси й термін бікамеральність мислення). Лівопівкульна свідомість домінувала в звичних для індивіда, стандартних обставинах і була схожа на свідомість сучасної людини, тільки з поправкою на певні особливості властиві дитячому мисленню. Свідомість же правопівкульна домінувала в ситуаціях незвичних, критичних чи ситуаціях вибору, проявляючи себе звуковими та зоровими галюцинаціями, які сприймались людьми як втручання неприродних сил – богів, демонів, духів предків і т.п.

Якщо згадати собі слова швейцарського психолога Жана Піаже (Jean Piaget, ⋆09.08.1896 — †16.09.1980) про те, що інтелект це те, що ми робимо, коли не знаємо, що робити, бікамеральне мислення виконувало роботу інтелекту аж до початку І тисячоліття до Р.Х. Це пояснює те, що в усіх культурах усіх народів світу присутні елементи віри в вищі, неприродні сили, а також те, що всі перші держави були теократіями. Окрім бікамеральності, мислення первісних людей вирізнялось нездатністю до встановлення причинно-наслідкових зв’язків, синкретизмом, нечутливістю до суперечностей, егоцентризмом. Це було бікамеральне, вербально-образне, інтуїтивно-логічне мислення.

На порозі сучасності: лівопівкульне, вербальне, логічне мислення «осьвого часу»Розвиток мови, технологій та соціальних відносин стимулювали прискорений розвиток лівої півкулі мозку, про що свідчить поява писемності й точних наук. Бікамеральна свідомість поступово поступалась звичній нам лівопівкульній свідомості. З богами й духами тепер могли спілкуватись тільки окремі професіонали – шамани та жреці і, часто-густо, саме після вживання особливих хімічних стимуляторів типу канабісу. Людство неспішно дорослішало, доки кількісні зміни не перейшли в якісні, і трапилась ще одна нейрологічна революція. Джуліан Джейнс вважав причиною цієї зміни мислення стрес, пережитий людьми в часи так званої катастрофи бронзової доби. Хоча слід зауважити, що катастрофа заторкнула Європу та Близький Схід, а нейрологічна революція відбулась в усьому Старому Світі більш-менш синхронно, починаючи з 1 000 і до 200 року до Р.Х.

Німецько-швейцарський філософ Карл Ясперс (Karl Theodor Jaspers, ⋆23.02.1883 – †26.02.1969) назвав цей період осьовим часом або осьовим віком (німецьке Achsenzeit). Згідно з Ясперсом, у цей період новий спосіб мислення почав проявляти себе синхронно в Персії, Індії, Китаї, Леванті та греко-римському світі, Внаслідок бурхливих трансформацій, у зазначених регіонах виникають антична (початково як давньогрецька), давньоєврейська (іудейська), давньоіранська (зороастрійська), давньоіндійська (індуїсько-буддійська) та давньокитайська (конфуціансько-даоська) соціокультурні системи, з яких вийшли релігії, що стали основою більшості цивілізацій останніх двох тисячоліть.

Вірогідно, головною причиною феномену осьового часу стало виникнення автономних щодо державних форм власності і становленням у провідних містах товарно-ринкових відносин. Це був час світових імперій та світових релігій. І цей час потребував нового стилю мислення, в якому цілковито зникла бікамеральність, а чільне місце зайняла логіка лівої півкулі. Осьовий час – це час формування нашого сучасного лівопівкульного, вербального, логічного мислення в якому інтуїція відіграє не так уже й значну роль. Звісно, далеко не всі народи стали враз лівопівкульними мислителями. В Україні процес обновлення мислення почався з грецьких колоній північного Причорномор’я і, завдяки тісним зв’язкам причорноморських греків з місцевим населенням, доволі швидко поширився по всій країні. До початку нашої ери лівопікульне мислення стало домінуючим для всіх праукраїнців - як для іраномовних, так і для слов’яномовних.

Майже як ми: сучасне лівопівкульне, вербальне, логічне мислення
В мисленні більшості наших сучасників домінує ліва півкуля. Це означає, що порівняно з нашими пращурами, ми є людьми логічними, раціональними, добре говоримо й швидко думаємо. Ми обробляємо інформацію послідовно, вивчаючи її частинами, і тільки потім складаємо отримані знання в цілісну картину. Нам легко оперувати письмовими символами, як літерами, так і числами. Щоправда, при цьому наша уява послуговується завченими стандартами й шаблонами, не намагаючись вийти за межі їй добре знаного. А щоб творчо осмислити проблему, одного логічного апарату недостатньо. Необхідна інтуїція, і це найважливіша функція правої півкулі, використовувати яку усвідомлено ми майже відучились.

Вірогідно, що усвідомлюючи цю проблему нашого мислення, надалі людство еволюціонуватиме в напряму більш гармонічної взаємодії правої та лівої півкуль мозку.

Як жили праукраїнці

Психоархеологія України