Залізна доба в Світі

На територїї Румінії та Молдови перші залізні вироби потрапляють від сабатинівців, але чорна металургія з'являється тільки у 800 роках до Р.Х. як запозичення від кельтів, що заселили західну частину Румунії. Натомість схід Румунії та Молдову населяють у той час племена так званого фракійського гальштату, а серед них і люди гава-голіградської культури. Близько 350 року до Р.Х. кельти розширюють свої володіння на теренах румунського Прикарпаття, а ще через 100 років у південній Румунії з'являється пізньоскіфська держава, так звана Мала Скіфія. Основна маса населення сучасних Румунії та Молдови була фракійського походження, однак на піденному заході Румунії мешкали також ілірійці, а на південному сході - слов'яни. Величезне значення мали грецькі колонії на узбережжі Чорного моря, серед яких найзначнішими були Гістрія, Каллатіс й Томіс.

За часів Олександра Македонського південна Румунія та грецькі міста підпали під владу македонців, яких згодом витісняють кельти. В середині І століття до Р.Х. на теренах Румінії та Молдови постало могутнє Дакійське царство, яке кілька десятків років протистояло Риму, поки не було підкорене ним у 106 році. З 106 по 275 роки Дакія як провінція перебувала у складі Римської імперії, кордон якої проходив по ріці Прут. Молдову заселяли вільні племена фракійців-гетів поєнешті-лукашівської культури. З 275 року і до початку раннього середньовіччя та теренах Румунії та Молдови перебували сармати (язиги та роксолани), слов'яни пшеворської та черняхівської культур, а також готи, які мігрували сюди з Причорномор'я.

Угорщину на початку ранньої залізної доби заселяли паннонці, що належали до іллірійської мовної групи. Їх близько 350 року до Р.Х. підкорили та асимілювали кельти-скордиски, що заселили також терени Словаччини. У І столітті західна Угорщина підпала під владу Риму, а у східній Угорщині й Словаччині поселились сармати-язиги і, частково, даки. На території Угорщини існувала римська провінція Паннонія, до якої, зрештою, часто вторгались германці та сармати. У 382 році сюди переселились готи з північного Причорномор'я, а через кілька років Паннонія та сучасна Словаччина ввійшли до складу держави гунів.

Найважливішими на теренах майбутньої Польщі були слов'янські культури, які послідовно змінювали одна одну - лужицька, поморська та пшеворська. В І-V століттях на теренах Польщі перебували готи вельбарзької культури.

У VІІ-ІІІ століттях до Р.Х. південь Білорусі заселяли люди мілоградської культури, захід - племена лужицької, поморської та пшеворської культур. У ІІІ столітті до Р.Х. балтів мілоградської культури асимілюють слов'яни зарубинецької культури, а згодом тут проживали балто-слов'яни колочинської культури.

Степова зона Росії від Кубані до степів Сибіру була заселена численними іраномовними племенами, близькими родичами скіфів та сарматів, яких у середині ІІ століття починають поступово витісняти народи тюркомовної групи. У лісовій зоні центральної Росії домінувала угро-фінська культура штрихової кераміки, яка майже до початку нової ери ще не знала заліза. На основі культури штрихової кераміки склались угро-фінські дяківська та городська культури, які оволоділи чорною металургією. На північному заході сучасної європейської Росії та у Фінляндії існувала так звана ананьєвська культурно-історична область, яка об'єднувала в собі цілу низку угро-фінських культур, а тому числі й предків сучасних фінів та естонців.

У Європі залізна доба є етапом з якого починається писемна історія, котру започаткували грецькі та римські історики. Початок залізної доби в Європі пов'язаний в першу чергу з кельтською гальштатською культурою, яка поширалась на значну частину центральної Європи (галли), а після галльського вторгнення на Балкани в 279 роцідо Р.Х. — на схід аж до центральної Анатолії (галати). У Центральній Європі доісторичний залізний вік закінчується римським завоюванням. Натомість найдавніша частина залізного віку в північно-західній Німеччині та південній Ютландії пов'язана з германською ястрофською культурою.

В Середземнопор'ї піонерами в використанні заліза були фінікійці, чиї колонії досягали західного Середземномор’я, наприклад Кадіса в Іспанії, і навіть Атлантичного океану. У 814 році до Р.Х. фінікійці заснували місто Карфаген. У VIII століття до Р.Х. греки адаптували фінікійський алфавіт, додавши до нього літери для голосних звуків.

Еллінська цивілізація являла собою сукупність міст-держав або полісів з різними урядами та культурами, які мали помітні досягнення у державному управлінні, філософії, науці, математиці, політиці, спорті, театрі та музиці. Наприкінці VI століття до Р.Х. всі грецькі міста-держави в Малій Азії були включені до складу Перської імперії, а остання здійснила територіальні завоювання на Балканах (Македонія, Фракія, Пеонія).

У V столітті до Р.Х. деякі грецькі міста-держави спробували повалити перське панування в Іонійському повстанні, яке зазнало невдачі. Це стало поштовхом до першого перського вторгнення в материкову Грецію і, попередньо, в Велику Скіфію. Перси були змушені відступити з Скіфії, а в битві при Платеях греки домоглись вирішальної перемоги. Греко-перські війни та перемога грецьких міст-держав безпосередньо вплинули на весь подальший хід європейської історії та задали її напрямок, створивши передумови для завоювань Олександра Македонського. Своїми військовими походами Олександр поширив елліністичну культуру до берегів ріки Інд. Після смерті Олександра Македонського його імперія розпалася на три великі царства: Єгипет Птолемеїв, імперію Селевкідів та власно Македонію.

В Італії залізна доба, ймовірно, була започаткована культурою Вілланова, яка поширилась на території північної та центральної Італії. Культуру Вілланова зазвичай пов'язують з італійським народом умбрів, яких у VIII столітті до Р.Х. витіснили на південь прибульці з Малої Азії етруски.

За легендою Рим було засновано 21 квітня 753 року до Р.Х., однак археологічні дослідження вказують що поселення латинських та сабінських племен на римських пагорбах існували принаймні з ІХ століття до Р.Х. Римська держава пройшла кілька періодів розвитку від племінної монархії до республіки й від республіки до імперії. Значна частина грецьких знань була засвоєна Римською державою, яка зміцніла особливо після перемоги над Карфагеном. Римська імперія досягла свого найбільшого розмаху в 117 році нашої ери, за правління імператора Траяна, контролюючи приблизно 5 900 000 км2 суходолу, включаючи Італію, Галлію, Далмацію, Аквітанію, Британію, Бетику, Іспанію, Фракію, Македонію, Грецію, Мезію, Дакію, Паннонію, Єгипет, Малу Азію Каппадокію, Вірменію, Кавказ, північну Африку, Левант і частину Месопотамії.

Pax Romana, період миру та ефективного управління підвладними територіями закінчився в ІІІ столітті, коли низка громадянських війн підірвала економічну та соціальну силу Риму. У ІV столітті імператори Діоклетіан та Костянтин змогли уповільнити процес занепаду, розділивши імперію на західну частину зі столицею в Римі та східну частину зі столицею у Константинополі (колишній Візантій). Костянтин у 313 році Міланським едиктом оголосив про офіційне припинення переслідувань християн, таким чином заклавши основу для того, щоб християнство стало державною церквою Римської імперії приблизно у 380 році. У 476 році Західна Римська Імперія офіційно припинила своє існування.

Вважається, що залізний вік на стародавньому Близькому Сході розпочався з відкриття техніки виплавки заліза та ковальської справи в Анатолії, на Кавказі та Балканах наприкінці ІІ тисячоліття до Р.Х. Найдавніші сліди виплавки заліза в Телль-Хаммі у Йорданії датуються приблизно 930 роком до Р.Х. В Ірані найдавніші справжні артефакти із заліза були невідомі до ІХ століття до Р.Х.

Під час ранньої залізної доби, починаючи з 911 року до Р.Х. виникла Новоассирійська імперія, яка, в 1365-1076 роках до Р.Х. завоювала Єгипет, Близький Схід і великі території в Малій Азії, а також терени Ірану, Закавказзя та східного Середземномор'я, створивши, фактично, першу імперію в історії в повному розумінні цього слова.

У той же час, на уламках Хетської імперії на півночі Сирії і півдні Анатолії в період між 1180 та 700 роками до Р.Х. існувало Новохеттське царство, жителі яких говорили лувійською, арамейською і фінікійською мовами.

Царство Урарту існувало на території сучасної Вірменії і північної Месопотамії в період між 860 та 585 роками до Р.Х. В 627 році до Р.Х. зі смертю царя Ассирії Ашшурбаніпала вавілоняни на чолі з Набопаласаром повстали проти халдейської династії. У союзі з мідійцями і скіфами вони захопили ассирійську столицю Ніневію в 612 році до Р.Х.

Залізний вік у Центральній Азії почався, коли серед індоєвропейських саків у сучасному Сіньцзяні (Китай) з’явилися залізні предмети під кінець Х століття до Р.Х.

В 550 році до Р.Х. постала перська Ахеменідська імперія На піку свого розвитку Ахеменідська імперія була найбільшою за територією імперією класичної античності, займаючи землі трьох континентів, включаючи землі таких сучасних держав, як Афганістану, частково Пакистану, Середньої Азії, Малої Азії, Фракії, багато регіонів на узбережжі Чорного моря, Іраку, північ Аравійського півострова, Йорданії, Ізраїля, Лівану, Сирії, а також всі найбільші міста стародавнього Єгипту і Лівії. Припинила своє існування 330 року до Р.Х. після завоювання Олександром Македонським.

В 323 році до Р.Х. виникло царство Селевкідів, засноване одним з полководців Олександра Македонського.

В середині ІІ тисячоліття до Р.Х. індоарійські племена проникають на територію північного Індостану з центральної Азії, започатковуючи ведичну цивілізацію Індії. Арії називали свою країну Ар'явартою, себто країною аріїв. Залізні предмети в Індії з'являються близько 1 500 року до Р.Х.

У VІ столітті до Р.Х. на теренах Індії з'являжться так звана Магаджанапада - шістнадцять держав, які постійно воювалали між собою.

В 322 році до Р.Х. постала імперія Маур'їв, яка охоплювала майже весь Індостан, окрім південних його земель.

Близько 563 року до Р.Х. на території сучасного Непалу народився Гаутама Шак'ямунні Будда, який заснував власну філософську систему, котра доволі швидко стала однією з світових регігій. 549 до Р.Х. — народився Махавіра, засновник джайнізму.

В 250 році до Р.Х. виникло Греко-Бактрійське царство, цар якого Деметрій I вторгся в Індію в 180 році до Р.Х. і заснував Індо-грецьке царство.

Першою відомою державою на теренах Китаю була держава Шан-Інь (Династія Шан), що сформувалася в XIV столітті до Р.Х. в середній течії річки Хуанхе, в районі Аньяна. У наслідку воєн з сусідніми племенами її територія розширилася й до XI століття до Р.Х. охоплювала терени сучасних провінцій Хенань і Шаньсі, а також частину території провінцій Шеньсі та Хебей. Вже тоді з'явилися зачатки місячного календаря і виникла писемність — прообраз сучасного ієрогліфічного китайського письма. В XI столітті до Р.Х. держава Інь була завойована західним племенем Чжоу.

Металургія заліза досягла долини Янцзи наприкінці VI століття до Р.Х.

551 до Р.Х. — народився Конфуцій, засновник конфуціанства.

Культуру залізного віку на Тибетському плато попередньо пов’язують з культурою Чжан Чжун, описаною в ранніх тибетських літописах.

Залізні предмети були завезені на Корейський півострів в IV столітті до Р.Х., а виробництво заліза розпочалось в ІІ столітті до Р.Х. перед появою перших корейських держав Сілла, Пекче, Когурьо та Гая.

Вважається, що залізні предмети потрапили в Японію під час пізнього періоду Яйої близько 300 року до Р.Х. через контакти з Корейським півостровом і Китаєм.

У середземноморських областях Африки, - отже, частини басейну Нілу, біля Червоного моря, - становлення залізної доби відбувається в рамках існуючих цивілізацій Давнього Єгипту, Мерое та фінікійських колоній. Фараони Нового царства встановили період безпрецедентного процвітання, гарантувавши безпеку своїх кордонів і зміцнивши дипломатичні стосунки зі своїми сусідами, зокрема імперією Мітанні, Ассирією і Ханааном.

Близько 1350 року до Р.Х. фараон Аменхотеп IV розпочав низку радикальних і хаотичних реформ. Змінивши своє ім'я на Ехнатон, він запровадив раніше маловідоме сонячне божество Атона як верховне божество, заборонив поклоніння більшості інших божеств, і переніс столицю в нове місто Ахетатон (сучасна Амарна). Після його смерті культ Атона швидко покинули і відновили традиційний релігійний порядок.

Між 671 і 653 роками до Р.Х. ассирійці на короткий час завоювали Єгипет.

525 року до Р.Х. перси, на чолі з царем Камбісом II завоювали Єгипет.

332 року до Р.Х. перський правитель Мазасес передав Єгипет Олександрові Македонському без бою. Адміністрація, встановлена наступниками Александра, македонським Птолемейським царством, ґрунтувалась на єгипетській моделі, а новою столицею стала Александрія. Елліністична культура не витіснила аборигенну єгипетську культуру, оскільки Птолемеї підтримували старовинні традиції, прагнучи забезпечити лояльність населення.

В 30 році до Р.Х. Єгипет став провінцією Римської Імперії після поразки Марка Антонія і птолемеївської цариці Клеопатри VII від Октавіана (пізніше імператора Августа) в битві при Акції.

У IV столітті, коли Римська імперія розділилась, Єгипет опинився в складі Східної імперії зі столицею в Константинополі.

У 639—641 роках його завоювали араби-мусульмани.

В Африці на південь від Сахари не було бронзової доби і залізна доба відразу змінила кам'яну. Проникнення металургії заліза на південь від Сахари частина дослідників пов'язують із впливом держави Мерое, яка з'явилась на терені сучасного Судану в середині VII століття до Р.Х.

У західній Африці найдавніші свідчення виробництва сталевих виробів у другій половині І тисячоліття до Р.Х. пов'язують із культурою Нок.

У басейні Конго, внутрішніх районах східної Африки та південніше поширення заліза пов'язують із культурами, що належать до традиції кераміки з увігнутим дном і близькими до неї традиціями.

Найдавнішою з відомих нині цивілізацій доколумбової Америки є ольмекська, яка існувала на південно-східному узбережжі Мексики в XIV-III століттях до Р.Х.

Протягом ... народ майя розселився на великій території, який включає сучасні південні штати Мексики (Табаско, Чіапас, Кампече, Юкатан і Кінтана-Роо), Беліз, Гватемалу та західні райони Сальвадору і Гондурасу. Піку свого розвитку цивілізація майя досягла у 250—600 роках, коли суспільство розвинулось в систему сполучених між собою дорогами міст-держав з ієрархічною сусупільною організацією

Між 900 та 200 роками до Р.Х. у сучасному Перу існувала цивілізація Чавін.

Близько 400 року до Р.Х. у Болівії виникло місто-держава Тіуанако.

У ІІІ столітті в північних Андах народ чібча створив власну цивілізацію.

Більшість з американських цивілізацій не знали інших металів, окрім срібла, золота та міді.

На всій території Австралії продовжують існувати мезолітичні культури мисливців-збирачів. В Океанії продовжувалось розселення полінезційців.