Звідки ми взялися?

Загадки появи людини

Поява роду людського на тлі тваринного царства досі лишається загадковою. Дійсно, виходячи зі значного збігу не тільки геномів, а й нашої поведінки із, наприклад, шимпанзе, може скластись враження, що від спільного предка нас із мавпами відокремив лише незначний еволюційний стрибок. Але більш уважний розгляд породжує питання, на які й досі не маємо впевнених відповідей...

Версії початку олюднення

Від еволюції в савані до генної інженерії

Нині існують декілька гіпотез щодо причин та механізмів початку олюднення. Від «класичної», яка викладається в шкільних підручниках, до досить екзотичних, що виходять із втручання інопланетян або проголошують деградацію людства замість його еволюції. Що ж насправді тлумачать ці підходи і в чому їх слабкости?

Мабуть, найбільш очевидною ознакою, за якою наші предки відрізнялись від будь-яких тварин, стало їх відношення до вогню. Найдавніші докази його використання первісними людьми походять з печери Вондереверк1 у Південній Африці. Ватру тут розкладали приблизно 1 000 000 років тому, про що свідчать перепалені кістки тварин та обвуглені рослинні залишки. Є, щоправда, сліди вогнищ у Чесованджі2 поблизу озера Барінго, яким 1 400 000 років і, навіть, 1 500 000 років в Кообі-Фора3. Однак, довести, що до розпалювання цих вогнищ були причетні наші попередники Homo erectus, які замешкували ці місця у той час, ніхто на разі не може.

Втім навіть те, що істоти, котрі належали до предків роду людського, вогню не боялись і жили поряд з вогнищами, що горіли упродовж, щонайменше кількох десятків років, виглядає більш ніж дивним. Річ у тім, що страх вогню є інстинктивною захисною програмою всіх живих істот і програма ця виробилась в незапам’ятні часи, мабуть, ще у перших створінь, які вибрались з води на суходіл. Яким чином істоті, чиї когнітивні здатності лише на якусь дещицю перевищували здатності сучасних приматів, вдалось перепрограмувати своє мислення, залишається однією з найважливіших загадок походження людства.

Втім, це не єдина загадка походження людини. Людський геном на 98,8% збігається з геномом наших найближчих родичів в живій природі - карликовими шимпанзе бонобо4. Але саме ці 1,2% генів визначають не тільки людську здатність контролювати свій страх перед вогнем, але й обумовлюють специфічну будову людського дихального горла, що дає нам можливість розмовляти (вона властива тільки й виключно водяним ссавцям і аж ніяк не суходільним), а також нашу голу шкіру та ще декілька унікальних чисто людських рис. Виглядає на те, що сукупність цих особливостей (а саме вони чинять нас людьми) не могла з’явитись просто внаслідок еволюційного процесу, оскільки кожна з них не давала жодних еволюційних переваг. То звідки ж ми, врешті-решт, взялись?

виноски

¹Вондереверк

Wonderwerk — археологічний об’єкт, печера в доломітових скелях Куруманських пагорбів в Північній Капській провінції Південної Африки. Назва мовою африкаанс означає чудо. Печера містить до 6 метрів археологічних відкладень, що відображають історію людини та навколишнього середовища від раннього, середнього та пізнього кам’яного віку до сьогодення.

²Чесованджа

Chesowanja — археологічний об’єкт, палеолітична стоянка поблизу озера Барінго в Кенії на півночі кенійської ділянки Великої Рифтової Долини.

³Кообі-Фора

Koobі Fora — археологічний об’єкт на східному березі озера Туркана на півночі Кенії. Місце виявлення останків більш 160 особин найдавніших останків гомінінів.

⁴Бонобо

(Pan paniscus ), також історично званий карликовим шимпанзе, є людиноподібною мавпою, одним з двох видів, що входять до роду Pan. Поряд зі звичайним шимпанзе, бонобо є найближчим родичем людини, що зберігся. Пропорції тіла бонобо дуже нагадують пропорції тіла австралопітека, що спонукає до припущення, що бонобо може бути живим прикладом далеких предків людини, які пройшли через стадію, подібну до бонобо, котра демонструє зниження агресії та пов’язані з нею анатомічні зміни.

Як жили праукраїнці

Психоархеологія України