Поруч із тобою я знову став собою

Сподобалась зачіска? Сережки? Чарівна усмішка? І ти вже вирішив, що знаєш, хто я. Люди дивно влаштовані — люблять судити очима. Так, я — гетера.

А тепер скажи чесно: думаєш, чоловіки приходили лише через вроду? Якби краса була всім, вона старіла б швидше за троянду. Ні, вони приходили поговорити.

Купець із Родосу хотів знати, що думають про нього скити. Вождь питав про звичаї греків. Молодий поет читав вірші. Старий воїн мовчав цілий вечір, а перед світанком уперше за багато років розповів, чому не може дивитися на море.

Я навчилася слухати. Це важче, ніж красиво усміхатися. Знала музику, поезію, трохи філософії й медицини, кілька мов. Гарна розмова іноді цінується дорожче за золото.

Ви можете говорити з цілим світом, та дедалі рідше слухаєте людину навпроти. Навчилися вражати. А чи навчилися розуміти?

Краса відкриває двері. Та залишаються поруч не через красу, а з тими, біля кого можна перестати носити маску.

Найкоштовнішим подарунком, який мені залишили, була не золота каблучка, не перли. Моряк, прощаючись, сказав: «Дякую. Поруч із тобою я на кілька годин знову став собою».

Минуло понад дві тисячі років. Моє ім'я загубилося, дім став руїнами. Та якщо після розмови з тобою людина йде трохи спокійнішою, мудрішою чи добрішою — можливо, ми з тобою займалися однією справою.