Серед усіх способів жити мисливці-збирачі — найстарші. Землероби, скотарі й городяни на їхньому тлі — молодь, яка щойно отримала паспорт. Понад мільйон років люди на цій землі не сіяли, не пасли худобу й не платили за оренду. Вони йшли за звіриною, знали кожну стежку й кожен брід і щодня розгадували одну й ту саму загадку: де сьогодні буде обід. Ось їхня історія — від перших кам'яних знарядь до хутряних грошей Русі.

Хліб здається найзвичайнішою річчю у світі. Його кидають у кошик між зарядкою для телефона й пакетом молока, ні про що не замислюючись. А тим часом за кожним батоном стоять десять тисяч років експериментів, помилок і геніальних здогадок. Землеробство — найуспішніший стартап в історії людства. Щоправда, перші інвестори про це навіть не здогадувалися.

Степ — це море, тільки замість води трава. Від Дунаю до Монголії тягнеться смуга, де можна їхати тижнями й не побачити жодного лісу. Землеробові тут незатишно: дернина цупка, дощів обмаль, а зима налітає разом із вітром. Зате для худоби це шведський стіл завдовжки в тисячі кілометрів. Тому степ виховав свій окремий світ — світ людей, які мали не поле, а стадо.

Місто — це не просто багато будинків. Інакше будь-який мурашник був би мегаполісом. Археологи мають простий тест: у місті живуть люди, які самі не вирощують собі їжу. Ковалі, гончарі, жерці, купці, урядовці. Їх годують інші, а вони натомість роблять те, чого не вміє селянин. Ще місту потрібні влада, стіни чи храми, ринок і зв'язки з далекими світами. Тобто місто — це не розмір, а розподіл праці.