Мільйон років без городів: світ мисливців

Перші гості: понад мільйон років тому

Історія людей в Україні починається на Закарпатті, біля села Королево. Там знайшли кам'яні знаряддя, яким за сучасними датуваннями близько 1,4 мільйона років. Це один із найдавніших слідів людини в Європі. Хто їх зробив, достеменно невідомо, найімовірніше — людина прямоходяча. Кісток не лишилося, тільки інструменти. Як відгук без фото профілю: продукт бачимо, автора — ні.

Перші люди не будували сіл і не мали постійної адреси. Вони приходили слідом за теплом і звіриною, а коли клімат псувався, зникали на тисячоліття. Україна була для них не домом, а сезонним підробітком.

Більше про буття цих людей

Більше про добу раннього палеоліту

Неандертальці: інженери льодовикової доби

Потім прийшли неандертальці. Їхні стоянки є в Криму (Кіїк-Коба) і над Дністром (Молодове). У Молодовому знайшли рештки житла з кісток мамута, якому понад 40 тисяч років. Виходить, «тупі печерні люди» з мультиків уміли проєктувати каркасні споруди серед вічної мерзлоти. Спробуй повторити таке без жодного відеоуроку.

Неандертальці полювали на мамутів, бізонів і диких коней, приручили вогонь і, схоже, доглядали хворих родичів. Але близько 40 тисяч років тому їхній світ почав згасати.

Більше про буття цих людей

Більше про добу середнього палеоліту

Сапієнси і мамутова економіка

На зміну прийшли люди сучасного типу — по суті, ми з тобою, тільки без вайфаю. Одні з найдавніших їхніх решток у Європі знайдено в кримському гроті Буран-Кая. А далі настав найсуворіший період — льодовиковий максимум, близько 20 тисяч років тому. Україна перетворилася на холодний степ, де паслися мамути, шерстисті носороги й північні олені.

Саме тоді мисливці збудували справжні «мамутові села»: Межиріч на Черкащині, Мезин на Чернігівщині. Мамут був для них усім: м'ясо — обідом, кістки — будматеріалом, бивні — сировиною, жир — паливом. Безвідходне виробництво, якому позаздрили б сучасні екоактивісти. У Мезині знайшли браслети з бивня з меандровим візерунком, одні з найдавніших прикрас із таким орнаментом. Мода, як бачиш, старша за кравців.

Більше про буття цих людей

Більше про добу пізнього палеоліту

Кінець льодовика: ринок звалився

Близько 12 тисяч років тому льодовик відступив, і мамути зникли. Для мисливців це була криза масштабу «закрили єдиний завод у місті». Довелося перекваліфіковуватися.

Почався мезоліт. Замість велетнів — олені, кабани, лосі, риба й птахи. Замість важких списів — лук і стріли з крихітними крем'яними вкладнями, мікролітами. На могильниках біля Василівки в Надпоріжжі археологи знайшли кістки з уламками стріл. Суперечки за найкращі річкові угіддя тоді часом закінчувалися зовсім не дискусією в коментарях.

Більше про добу мезоліту

Більше про буття цих людей

Мисливці з горщиками

Далі мисливці навчилися ліпити кераміку, але землеробами так і не стали. Дніпро-донецька культура лишила великі могильники, як-от Маріупольський, і сліди багатого рибальства. Ріки годували щедріше за будь-яке поле. Навіщо копати, коли сом сам пливе в руки?

Тим часом поруч з'явилися трипільські хлібороби, а в степу — скотарі. Уперше за мільйон років мисливці перестали бути єдиними господарями цієї землі.

Більше про добу неоліту

Більше про буття цих людей

Відступ на північ

У бронзову й залізну добу світ мисливців стискався, як шагренева шкіра. Поля й пасовиська займали найкращі землі, а полювання відходило в ліси Полісся й далі на північ. Геродот у V столітті до н. е. розповідав про далекі північні племена, що жили з полювання. Для грецького читача це звучало приблизно як для нас репортаж з Антарктиди.

Проте мисливці не зникли, а змінили роль. З головної професії людства полювання стало промислом.

Більше про добу бронзи

Більше про добу заліза

Хутряна валюта Русі

У слов'янські часи мисливець став постачальником найціннішого товару — хутра. Куниці, соболі й білки йшли на торг до Візантії та Сходу. Літопис згадує, що хозари брали з деяких слов'янських племен данину по білці від диму, тобто з кожної хати. А хорватська грошова одиниця «куна», за поширеною версією, нагадує, що колись гаманець пахнув лісом.

Полювання стало й розвагою знаті. Володимир Мономах у «Повчанні» з гордістю перелічує свої мисливські пригоди: тури підкидали його разом із конем, лось топтав, вепр відірвав меча від стегна, а ведмідь вкусив сідельну підкладку біля коліна. Сучасні травми на тренуваннях на цьому тлі виглядають скромно.

Так світ, що понад мільйон років був єдиним, дожив до Русі вже не господарем, а важливим партнером. Мисливець-збирач не програв історію. Він просто передав естафету, залишивши собі ліс, ріку й найкращі гриби.