×
Крамниця
♦
Історія, до якої можна доторкнутись
Мапа часів♦Мандруємо праУкраїною в часі й просторі
Як жили праукраїнці♦Наша історія від кам’яної доби до середньовіччя
Яким бачили світ♦Краще розуміти себе, зрозумівши пращурів
Легенди♦Знайомі персонажі та явища в оновленому баченні
Публікації♦
Про проєкт♦Бачення минулого в масштабі тисячоліть
Культури доби заліза
1 100 до н.е. - 400 н.е.
Промислове використання заліза започаткувало значущі зміни як в господарюванні так і в психології людей. Початок залізного віку є різним в залежності від регіону: в Африці залізна доба настала одразу після кам’яної, а в Америці, Австралії та Океанії почалася лише з появою європейців. Зрештою, людство ще й тепер живе в розвиненій залізній добі, оскільки залізо та його сплави надалі залишаються основним металом економіки.
Земля
людей кімерійських
Білозерська археологічна культура
Устами свого героя, великого мандрівника Одіссея, Гомер нам каже: Закотилось сонце й покрилися тьмою усі шляхи, а судно наше досягло кінця глибокого океану. Там народ і місто людей кімерійських. Гомерова реальність була міфологічною, а в ній кіммерійці були містичним народом чарівників, якимсь чином пов’язаних із культом мертвих. А хто ж не знає, що вхід до царства мертвих знаходиться на заході сонця в країні вічної темряви та холоду? Історична ж реальність була іншою.1 250 - 750 до н.е.
Богатирі
з околиці
Бондарихинська археологічна культура
Бондарихинська культура найімовірніше є матеріальним свідченням перебування на землях Слобожанщини предків людей, відомих з руських літописів, як голядь або, точніше, галінди. Є думка, що назва галіндів походить від балтського слова gãlas (себто, околиця) оскільки майбутня Слобожанщина в ті часи справді була околицею балтського світу. Інша версія виводить назву галіндів від балтського слова gala (сила) як galingas — люди сильні, могутні. До речі, галінди були в 1147 році підкорені київським князем Юрієм Долгоруким, який на місці одного з галіндських сіл заснував містечко Москву.1 200 - 650 до н.е.
Вогнепоклонники
давньої України
Білогрудівська археологічна культура.
Щороку в ніч на 7 липня по всій Україні палають купальські вогні, очищаючи людські тіла й душі. Вогонь розпалювали напередодні Чистого Четверга, перед Великоднем, а 6 травня в день святого Юрія гуцули розпалюють живу ватру, вогонь для якої добувають тертям. Дванадцятьма полінами на Святвечір розпалювали піч, а на Масляну спалювали у вогні володарку зими Марену. 14 вересня, у свято Семена, давні українці справляли Свіччине весілля, а на Стрітення запалювали Громничу свічку. І нехай нас не вводять в оману назви християнських свят, до яких всі ці обряди прив’язані. Насправді ж, люди, що жили на землях майбутньої України, чинили так за тисячу років до народження Христа. Звідки ж взялись ці звичаї?1 150 - 600 до н.е.
Вали
чорного лісу
Чорноліська археологічна культура
Всю середню Наддніпрянщину вкриває стародавня система земляних укріплень. За переказами ці укріплення є наслідком давніх подій, коли певний богатир (тут називають різні імена) полонив гігантського Змія запряг його у велетенський плуг і провів борозни. Вважається, що Змієві вали — це залишки укріплень, вибудованих Київськими князями для захисту від степових кочовиків. Втім, згідно з вуглецевим датуванням вали почали споруджувати ще між Х та VI століттями перед Різдвом. Хто й навіщо зводив ці вали?1 100 - 650 до н.е.
Онуки
Геракла
Ґава-голіградська археологічна культура
Античні географи називали цих людей агатірсами і виводили походження цих людей від старшого з синів Геракла, який програв змагання за владу з молодшим своїм братом Скитом та змієногої богині Дніпра. Геродот описував їх, як людей лагідних, які дуже люблять золоті прикраси й спільно володіють жінками. Ми нічого не знаємо про сексуальне життя агатірсів, але те, що в них було багато золота підтверджується археологією. Однак, що стосується лагідності агатірсів, то тут, батько історії помилився. Назва агатірсів не є самоназвою цього народу, а походить з іранської мови та означає, приблизно, злих, лютих людей. Так їх, очевидно, називали скіфи, з якими агатірси вели перманентну війну.1 100 - 300 до н.е.
Реліктова
культура
Лебедівська археологічна культура
Для людей лебедівської культури час зупинився на місці. Коли більшість їхніх сусідів виробляли залізні знаряддя або, принаймні, користувались ними, лебедівці надалі користувались кременем та кісткою, майже не вживаючи бронзи. Попри це лебедівська культура отримала своє продовження в історії. І це продовження було дуже цікавим.1 100 - 650 до н.е.
Маленька країна
багатих людей
Висоцька археологічна культура
16 липня 1878 року в селі Михалків на Тернопільщині було знайдено скарб. А через 19 років майже на тому ж місці ще один, який явним чином доповнював попередню. Загалом же скарб важив 7 кг. Серед речей у скарбі були діадеми з золотої бляхи (настільки вишукані, що їх називали коронами перських царів), багато фібул, кілька браслетів, круглих блях, ґудзиків, золоті зображення вовків, чотири золоті чаші, коштовні руків'я кинджалів, сувій золотого дроту і злиток золота, понад 2 000 золотих намистин. Ми можемо здогадуватись звідки цей скарб взявся біля Михалкова, але далеко загадковішим є те, куди він подівся потім?1 100 - 650 до н.е.
Кіммерія
Чорногорівська археологічна культура
Біблійний пророк Ісая лякав древніх євреїв якимсь народом gomer, кажучи, що його стріли погострені, і всі луки його натягнені. Копита у коней його немов кремінь вважаються, а колеса його немов вихор. Його рик як левиці, і він заричить, немов ті левчуки, і він загарчить, і здобич ухопить, і її понесе, і ніхто не врятує! Тепер ми знаємо яким був цей народ і де він жив.1 000 - 650 до н.е.
Велика
Скіфія
Скіфська археологічна культура
Російський поет Алєксандр Блок писав: Да, скифы мы, да, азиаты мы. С раскосыми и жадными глазами… Поети, звісно, можуть дозволяти собі певні … вільності, але ж не занадто. Ну не були скіфи азіатами, не мали розкосих очей. Та й жадібними були не більше за інших людей і великодушність зовсім не була їм чужою. То якими були ці володарі степових просторів, засновники Аріяни?800 до н.е. - 300 н.е.
Горщики
для душі
Поморська археологічна культура
Люди поморської культури довели турботу про душі своїх предків до досконалості (хоча цю властивість можна б назвати й іншим словом). Можна ба сказати, що про мертвих вони дбали більше ніж про живих, але це виявиться помилкою. Обряд похоронів був для них, одночасно, й обрядом початку повернення до життя.800 - 200 до н.е.
Народ
Тавриди
Кизил-кобинська археологічна культура
Найбільш обізнаний провідник по античній Україні батько історії Геродот називає цих людей таврами й описує їх, як людей, що живуть грабежем та війною. За його словами вони шанували якій приносили в жертву всіх чужинців, що потрапили під гарячу руку. А ще Геродот наголошує, що живуть таври у Скіфії, але самі скіфами не є, хоча й близькі до них. То ким вони були оті загадкові таври, які переказали свою назву цілому українському регіону?800 до н.е. - 200 н.е.
Антична
Україна
Причорноморських греків археологічна культура
Давні греки познайомились з Чорним морем десь в кінці XIV століття перед Різдвом, що підтверджується як міфологічними джерелами (міф про аргонавтів), так і археологічними. І тоді воно грекам не сподобалось так, що вони навіть назвали морем Аксинським (Πόντος Εΰξενος), себто Негостинним. Втім, через вісім століть назва змінилась, і море для греків стало Гостинним (Πόντος Εΰξενος). Втім, це тільки спроба грецьких істориків раціоналізувати те, чого вони не розуміли. Насправді ж, обидві назви моря, як Аксинське, так і Евксинське, є спробою перекрутити на грецький лад давню назву, яку дали морю вірогідно, ще люди катакомбної культури — Ахшаєна, себто Чорне. Цікаво, що саме ця назва збереглась у більшості народів світу.655 до н.е. - 476 н.е.
Творці
скіфського золота
Скіфів-орачів археологічна культура
За свідченням давньогрецького політика Демосфена щороку зі Скіфії вивозили до Греції 400 000 медимнів зерна. Ці тисячі медимнів конвертувались на афінських ринках у, приблизно, 525 талантів. А весь річний бюджет Афінської держави становив у часи найбільшого її розквіту близько 2 000 талантів. При цьому, Скіфія експортувала не тільки збіжжя. Саме тому могили скіфських царів та вельмож буквально набиті золотими речами та іншими предметами розкоші. Тільки хто створював всі ці багатства? Хто у Скіфії сіяв пшеницю та кував мечі? Ким були та як жили ці люди?650 до н.е. - 250 н.е.
Одягнені
в чорне
Городецька археологічна культура
Геродот називав цих людей меланхленами, себто одягненими в чорне, чорноризцями. А у грецькому написі, виявленому в Ольвії, згадано народ савдаратів, іранська назва якого за сенсом збігається з грецьким меланхлени. За Геродотом вони були народом, близьким за мовою та способом життя до скіфів, хоча й зберігали власну самоідентифікацію як окремішній народ. Під час персько-скіфської війни меланхлени на відміну від інших скіфських васалів не захотіли дотримуватись нейтралітету і напали на скіфські землі, дотла спаливши місто Гелон. Це, звісно, не залишилось безкарним.650 - 510 до н.е.
Неври
Мілогрдаська археологічна культура
Геродот, наш найбільш поінформований провідник по землях античної України, вважав цих людей перевертнями-вовкулаками, які щороку на кілька днів перетворюються на вовків. За Геродотом вони втекли від навали змій в землі довкола великого озера, на берегах якого паслись дикі білі коні. Сучасна наука підтверджує далеко не всю інформацію, переказану батьком історії, однак реальне життя неврів може виявитись навіть цікавішим від літературних вигадок.600 - 100 до н.е.
Кочовики
Закарпаття
Куштановицька археологічна культура
Геродот називав їх сигіннами — єдиним скіфським племенем, що живе на північ від Фракії. Оповідаючи про сигіннів, Геродот повідомляв, що в долину Дунаю вони потрапили з Мідії, подолавши Кавказькі гори, причорноморські степи та Карпати. За словами Геродота сигінни одягались як скіфи, розмовляли скіфською мовою, їздили верхи або в візках, запряжених четвіркою коней.600 - 300 до н.е.
Будини
Юхнівська археологічна культура
Геродот називає цих людей будинами та описує їх, як численне рудоволосе й блакитнооке плем’я лісовиків, які полювали, рибалили й харчувались, переважно, кедровими горішками. І не виключено, що будини справді любили поласувати кедровими горішками. Втім, вони ще й уміли будувати складні фортифікаційні споруди, кувати сталеві мечі й виготовляти вишуканий, естетично досконалий посуд.600 - 100 до н.е.
Кельти,
бої, бойки?
Латенська археологічна культура
Кельти Карпатського регіону Історія кельтського народу боїв складна й заплутана. Перші згадки про них з’являються у зв'язку з галльським 1 вторгненням у північну Італію. Після серії воєн вони зазнали рішучої поразки від римлян і їх територія стала частиною римської провінції Цизальпійська Галлія. Бої були вигнані з регіонів, які вони займали і мігрували в Подунав’я, на терени які пізніше отримали назву Богемії (Bohemia) та Баварії (Bayern), себто земель Боїв. Крім того, археологічні дані свідчать про те, що у ІІ столітті до Різдва бої розширили підконтрольні території на землі польської Сілезії. Посилаючись на перших відомих історичних боїв, Полібій 2 розповідає, що їхнє багатство складалося з худоби та золота, що вони залежали від сільського господарства та війни, і що статус людини залежав від кількості товаришів і помічників, які він мав.
500 - 60 до н.е.
Ґети
Поєнешті-лукашівська археологічна культура
Грецькі автори називали ґетів найблагороднішими з фракійських народів і приводили як приклад історію ґетського вождя, який, перемігши в Буджацькому степу одного з македонських полководців, захопив його в полон. Вождь влаштував македонцю дружній прийом і, вказавши бранцеві на бідність свою і свого племені і водночас на їхню незалежність, порадив йому не воювати з такими племенами, але вступати з ними у дружні стосунки, а потім відпустив полоненого на волю.300 до н.е. - 200 н.е.
Сарматія
Сарматська археологічна культура
За часів пізнього середньовіччя серед шляхти Речі Посполитої (однаково, як польської так і руської) запанувала мода на так званий сарматизм. Підвалиною сарматизму було переконання, що панівний клас Речі Посполитої походить від стародавніх сарматів. Існував стереотип справжнього сармата: шляхтичі одягались в нібито сарматський одяг, на кшталт кунтушів, відпускали довгі вуса та носили пір’я на шапках і шаблі-карабелі при боках. Цікаво, що робили б сарматизовані шляхтичі, якби довідалась, що справжні сармати відзначались не стільки чубами та вусами, скільки штучно видовженими яйцеподібними голеними черепами?250 до н.е. - 500 н.е.
Мала
Скіфія
Кримських скіфів археологічна культура
В середині ІІІ століття перед Різдвом Велика Скіфія не витримали тиску зовнішніх ворогів та припинила своє існування. Від колишньої величі залишились тільки уламки — так звані Малі Скіфії. Одна з них знаходилась за Дунаєм на теренах сучасних Болгарії та Румунії, друга ж знаходилась в межах сучасної української держави — в Криму та пониззі Дніпра. Кримська скіфська держава проіснувала ще якийсь час, хоча це, звісно, була вже тільки тінь Великої Скіфії.250 до н.е. - 350 н.е.
Бастарни
Зарубинецька археологічна культура
Римляни називали цих людей бастарнами і вважали найвідважнішим народом у світі. Бастарни, й справді, були великими воїнами, але не тільки. В поселеннях бастарнів мешкали землероби й пастухи, вмілі ковалі, ювеліри, гончарі й купці. А ще ці люди були одними з наших предків.200 до н.е. - 200 н.е.
Лугії
звані вандалами
Пшеворська археологічна культура
Людей, які бездумно нищать культурні цінності нині називають вандалами. Назва ця походить від народу вандалів, котрий у 455 році захопив і пограбував Рим. Задля правди слід сказати, що історичні вандали чинили не гірше від усіх тодішніх народів. Такими тоді (та й не тільки тоді) були звичаї війни, а вандалам, що залишили таким чином своє ім’я в історії, просто не пощастило. Зрештою, не пощастило їм ще й у тому, що всі підручники історії називають їх германцями, хоча ними вони аж ніяк не були.200 до н.е. - 200 н.е.
В затінку
орлів
Римська провінційна культура
Давні римляни ділили весь світ на дві частини: могутній і культурний Рим та непізнаний, а тому загрозливий Барбарікум, від якого усіма засобами намагались відгородитись. Смуга прикордонних римських укріплень, так званий Лімес, породив свою власну культуру, чимсь схожу на фронтир часів Дикого Заходу з військовими таборами, розвідниками, купцями, мирними та немирними племенами, торгівлею, корупцією, контрабандною, власними звичаями й правилами. Своїм краєм ця культура торкнула й землі України.50 - 350 н.е.
Галицько-волинські
венеди
Зубрицька археологічна культура
Люди зубрицької культури нічим не відзначились в історії, хіба що тим, що чомусь любили копати глибокі й численні погреби. Тим не менш, це частина наша минулого і, - не забуваймо про це, - люди, які переказали нам свої гени.50 - 250 н.е.
Карпи
Карпатських курганів археологічна культура
Назва Карпати вперше згадується в Географії Птолемея і, як вважається, пов’язана зі стародавнім дакійським народом карпів, що жили тут у ранньому середньовіччі. Тобто Карпати це гори карпів? Швидше навпаки. Назва Карпат ймовірно походить від праіндоєвропейського кореня sker або ker — гора або скеля. Звідси, до речі, і українське діалектне слово шкарпа, що означає гострий кам’яний гребінь. Тобто карпи — це люди гір, горяни.100 - 550 н.е.
Балтослов'яни
Почепська археологічна культура
Балтійська та слов’янська мовні родини були останніми, які відділились від спільного індоєвропейського коріння. Тому народи, що розмовляли цими мовами, ще й досі, відчувають свою близькість. Зрозуміло, що дві тисячі років тому це відчуття було ще гострішим. Злиття слов’яномовних та балтомовних племен у ті часи були доволі поширеним явищем. Люди почепської культури стали саме таким балтослов’янським народом.100 - 500 н.е.
Костобоки
Липицька археологічна культура
Назва цього народу звучить дуже вже по-слов’янськи. Однак слов’янами ці люди не були. Це фракійці і, як зазначали римські історики, одне з так званих вільних дакійських племен, які не визнавали влади Риму. А власно назва костобоки — це греко-римська транскрипція фракійського слова, яке означало людей світлих або сяючих.150 - 350 н.е.
Готи
Вельбарська археологічна культура
Християнські історики раннього середньовіччя називали готів нащадками міфічних біблійних племен Ґоґа та Маґоґа, приходом яких біблійні пророки лякали свою паству. Але вже через кілька сотень років значна частина королівських домів Європи з гордістю доводили своє готське походження.200 - 400 н.е.
Уни
Черняхівсько-київська археологічна культура
Були часи, коли іменем гунів в Європі лякали дітей, а римські пропагандисти (а вони були і в ті часи) змальовували їх несхожими на людей чудовиськами й вважали божим покаранням за гріхи. Але чи мусимо ми повторювати пропагандистські кліше півторатисячорічної давнини? Чи справді були гуни чудовиськами? І найголовніше запитання: а чи були вони взагалі?200 - 500 н.е.
