Галицько-волинські венеди

Походження зубрицької культури

Зубрицька культура сформувалась в процесі взаємодії носіїв пшеворської культури (див. Пшеворська культура) та прийшлого з прип'ятського Полісся населення зарубинецької культури (див. Зарубинецька культура). Переміщення зарубинців на нові місця, вірогідно, було викликане зміною рівня ґрунтових вод. Зарубинські селища на Поліссі були покинуті внаслідок окислення землі, яку люди експлуатували вельми інтенсивно упродовж багатьох поколінь. Генетична спорідненість зубрицьких племен з зарубинецькими та пшеворськими дає підстави вважати їх частиною етнічної спільноти східноєвропейських венедів чи бастарнів. У Придністров'ї на формування зубрицької культури додатково вплинули фракійські племена липицької культури (див. Липицька культури).

Господарство зубрицької культури

Людність зубрицької культури займалась підсічно-вогневим та перелоговим землеробством, використовуючи для цього дерев'яні рала. Сіяли просо, ячмінь, жито, овес та горох. Вирощували коноплі й льон. Розводили свиней, велику рогату худобу та кіз. Великого значення набуло промислове мисливство. Полювали переважно на хутрових звірів (бобрів, лисиць, куниць), оскільки різке похолодання викликало в античному світі підвищений попит на шкіри й хутра. Імпорт хутра до римських міст приносив місцевим мисливцям та купцям чималі зиски. Зубричани також і рибалили з острогами з човнів або ловили рибу неводами. Залізо отримували з болотних руд, поклади яких швидко вичерпувались. Тому залізних виробів було мало — в основному це робочі інструменти: серпи, коси, сокири, долота, леза ножів. З каменю вироблялись точила й зернотерки. Серед прикрас і предметів особистого вжитку — бронзові браслети й шпильки, фібули, рогові гребені, скляні намистини, залізні ключі тощо. Знахідки зброї скупі: переважно це наконечники мисливських стріл та списів. Серед кераміки переважає ліплений вручну посуд, що складається із кухонних горщиків, лощених столових мисок, а також кухликів та сковорід для смаження коржів. Як форми, так і орнаментація посуду поєднують різні етнокультурні традиції — зарубинецькі, пшеворські та липицькі. Численним був імпорт з прикордонних міст Римської імперії — амфори, миски та червонолаковий посуд.

Поселення зубрицької культури

Поселення зубрицької культури представлені невеликими хуторами, які групувались в агломерації із трьох-восьми хуторів. Кожен хутір складався з півдесятка напівземлянок або наземних мазанок. Усередині кожної хати була лежанка, а на земляній підлозі розпалювали багаття. Дивною і поки що ніяк непояснимою особливістю зубрицьких жител була наявність від п’яти до десяти погребів, які припадали на кожне житло. Могильники зубрицької культури невідомі.

Історична доля зубрицької культури

На Волині зубрицька культура зберігала свою ідентичність аж до початку готської експансії та поширення готської вельбарзької культури. В інших місцях поселення зубрицької культури існують ще в першій половині III століття, поступово асимілюючись людністю черняхівської культури. Певні риси зубрицької культури простежуються в пізніших пам’ятках празько-корчацької культури (див. Празько-корчацька культура).